Feb. 27th, 2014

beautifullady22: (одолень-трава)
Камнем лежать или гореть звездой...

Скажіть мені де ще таке можливо, щоб до когось зайшли на подвіря і , вибачте, насрали під поріг посміхаючись при цьому в обличчя, а власник дому замість вийти і виваляти винуватця у його какашках телефонував тихенько до сусідів. Сусідам що -- їм не смердить. Хоча -- що ще залишається. Грошей нема, військової техніки нема, приходиться у всіх просити гроші і під усіх прогинатися. А всі й тішаться -- тільки ми одні хороводи водимо. Я ще розумію потерпіти щоб зібратися з силами і взяти реванш. Але терпіти, і терпіти і що? Поважати за те не будуть, рахуватися після такого не будуть. Всі нам показують, які у нас слабкі сторони, Європа ахаєт і причітаєт, але блін -- кожен думає за себе в першу чергу. А ми забудемо і зїмо? А давайте в рамках навчань те ж саме зробимо і подивимось, як зреагує Росія, нє? Нє -- "світова громадськість"
скаже, що ми "загострюємо ситуацію". Протилежній стороні вона цього не скаже, або скаже формально. Що дозволено Юпітеру, те не дозволено...
це, що зараз відбувається, можна порівняти зі знущанням, троллінгом ну не знаю ще чим, просто на рівні держав.

Ну чому ми завжди надіємось на інших? Ну очевидно бо не чуємось самі в силі. Ну то ставаймо сильнішими. І хай нашої дружби шукають а не ми чиєїсь. Бо насправді ми боїмося втрати плюшок. А прожити (не вмерти з голоду і не замерзнути) просто з меншим комфортом можливо самостійно і не залежно. І це тільки на рівні країн, але і на рівні кожного. Ну правда тут люди ще бояться соціального чинника. Але з теперішнім інтернетом і змі поза суспільством важко опинитися. Принаймні через матеріальний фактор.

і про тих, в кого "хата скраю". зараз багато людей "не знають в котру сторону гавкати" (фраза, почута мною десь на фейсбучику). а ще є такі, кому свій комфорт не хочеться втрачати. Але одна з речей, які я зрозуміла і уянила для себе останнім часом КОМФОРТ -- ТО ІЛЮЗІЯ. Зрозуміло, що вони її тримається з усіх сил, але позиція нейтралітету не дає гарантії безпеки. То не дві рівносильні частини рівняння. То просто зависання в повітрі і марнування часу. Відставання у розвитку. З бездіяльності нічого не проростає. Мабуть мені треба переставати на них так гостро реагувати -- вони свій час марнують. Читала десь знову ж недавно -- про те, що життя дається не для того, щоб марнувати.
beautifullady22: (одолень-трава)
Каждой собаке -- палку и кость
Каждому волку -- зубы и злость

Снова за окнами балый день
День вызывает меня на бой

Цой


Зараз багато зустрічаю -- "не знаю. що робити, як зібрати себе докупи". В мене трішки інакше очевидно психіка працює, бо в мені прокинулася зараз злість. Але я розумію людей, які почуваються розгубленими, коли спокійне життя вже не таке як раніше. Вони просто ще не прийняли нове життя. Перше -- життя вже не буде таким, як раніше. Навіть "як все закінчиться". Бо ви вже отримали нові знання і вони змінили ваш світогляд.

Колись, коли і я не знала що робити і було просто нестерпно, кожен день в щоденнику я закінчувала записом "Боже, не дай мені зійти з розуму". І тоді я дуже звузила коло думок (і відповідно переживань). Тільки до тих, які потрібні для виживання. В день я мала зробити роботу, приготувати їсти, зробити гігієнічні процедури. Все. Більшого я від себе не вимагала. Цього достатньо. Якщо для цього треба себе заставити -- треба тупо заставити. Мабуть мені легко зараз це говорити бо доводилось багато заставляти себе в житті робити те, що не хотілося. Хочу сказати що отак в різні часи періодично "щоб вижити" доводилось жити місяцями. Вижила. Ці три речі -- їсти, доглядати за собою, працювати -- вони постійні, константа, вони є завжди і на них можна орієнтуватися. Бо знаю по собі буває що здається, що весь світ зїхав з глузду і ти не знаєш куди кидатися, кого слухати і що насправді є вартісне, а що ні. Як би люди не бурчали, робота добра не тільки для матеріального забезпечення, а і для психіки в першу чергу. Поживете так тиждень і ваш розум відпочине і звільниться, ви будете мати якір, до якого можна привязуватись і від якого можна відштовхуватись. Ви вже не губитиметесь. Витерпіть тиждень.

Я от не можу зараз радуватись і займатися тим, що мене раніше тішило. Навіть фотки не редагую, а мені воно завжди настрій піднімало. Зате зараз я переробила купу тієї роботи, якої завжди уникала. Раз вам розподобались повсякденні заняття -- може вони були лишніми? Ми так багато тратимо часу на несуттєве. Зараз не час займатися тим, що подобається. Треба робити те, що треба.

Працювати і молитися. Молитися, щоб мати сили працювати і не зійти з розуму ( не в тому сенсі, що всі подумали -- а щоб розум був чистий і не піддаватися всьому, чим його намагаються затуманити).

Прочитайте всі "Жажда жизни" Лондона.

І не треба себе звинувачувати, що ви живі, а хтось інший ні. Просто не просріть своє життя. То ваш найцінніший подарунок, який дістався вам просто так.

upd: блін, так якось сухо написала, людям сумно, а я їм "працювати". ну щоб стало легше от просто саме зараз -- сходіть до церкви, якщо ходите, або на природу. спіть. спіть-спіть, спіть -- скільки можна без шкоди для бюджету. спокій, їсти і спати. ну фактично -- розвантажити мізки і підтримати організм. А організм розумний, сам справиться.

Profile

beautifullady22: (Default)
beautifullady22

June 2014

S M T W T F S
1234567
89101112 1314
15161718192021
22232425262728
2930     

Style Credit

  • Style: Caturday - Grey Tabby for Heads Up by momijizuakmori

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 05:02 am
Powered by Dreamwidth Studios