beautifullady22: (Default)
Ну і вдогонку за книжками про кіно. Традиційно 5 фільмів

"Колонія" (2013) Постапокаліпсис. Але один з найбездарніших апокаліпсисів. Ні, вірніше там гарні картинки, але немає філософії, просто події. А для мене то не цікаво. Мені от просто треба, щоб сидячи на уламках якоїсь споруди розмовляли про вічне.
Ну хто любить екшени, то може дивитися.

"План втечі" (2013) Дивилася через те, що там знімаються Сталлоне і Шварцнегер. Але от що вам скажу -- дивитися, як твої улюблені актори старіють -- сумно. Ось. Для мене Сталлоне завжди буде Рембо, а Шварцнегер Термінатором. Ну тут хоча б цікаво, сюжет незвичний. Чувак заробляє собі на життя тим, що втікає з найнадійніших вязниць, тим самим показуючи слабкі ланки в системі. Але одного разу він потрапляє в дуже надійну вязницю, та ще й його там вирішили залишити назавжди. От події гарно розгортаються, цікаво там показана "елітна" вязниця, де вязнів не можна вбивати (питання, а навіщо вони тим, хто фінансує цю вязницю?), а кінець такий куций, що просто розчарована. Але фільм однозначно дивитися, особливо прихильником Арні та Сталлоне (Мені здається, що режисери якраз і намагалися виїхати на відомих іменах)

Штольня Такого бездарного фільму давно вже не бачила, тьху-тьху-тьху. Звісно український прокат треба підтримувати, але... ну зняли б щось вартісне, тоді б і підтримала. І студенти якісь ненатуральні, і розкопки в них не правильні (я була на розкопках, то ж знаю, що кажу) і де ви бачили студентів (молодшекурсників0 яким було б цікаво якусь закинуту штольню досліджувати? Вони б у вільний час спали-їли-розмовляли. Сучасні би сиділи, вткнувшись в смартфони і планшети.

"Філософи" (2013) Фільм по конструювання реальності. Викладач, у якості випускного екзамену пропонує студентам взяти участь у експерименті. Їх всього є 20 чол, а бункер, який допоможе вижити при ядерній катастрофі, може вмістити лише 10. Тож їм, шляхом логічних умовиводів доведеться вибрати, хто ж залишиться жити. Фільм цікавий, особливо фінал. І спецефекти там мені сподобались. Рекомендую.

"Там, де серце" (2000) Оптимістичний фільм про те, що все можна здолати. Наталі Портман в головній ролі. Її, на 8 місці вагітності біля супермаркету залишив бойфренд, і спершу їй доводиться жити крадькома в тому ж супермаркеті (принаймні доки не наступають пологи) А потім вона зустрічає добрих людей, які їй допомагають і стають ближчими за рідних. Бо ж рідні якраз її весь час зраджують. Сподобалося те, що вона ніколи не опускає руки, і поступово-поступово її життя налагоджується. Дуже класний фільм, теж раджу.
beautifullady22: (Default)


Випадково якось набрела. Ну так, чергова версія лосту. Але я прихильник лосту)) Над містечком незнати звідкіля береться купол, який закриває звязок з іншим світом. При чому непростий купол -- крізь нього не можуть пройти живі істоти, а електро-механічні пристрої поблизу нього вибухають. Ну і ми маємо ніби суспільство в мініатюрі. Де є свої лідери, котрі намагаються взяти верх, ті, хто буде триматися осторонь, свій маніяк, а також контактери, які здатні виходити на звязок з тими, хто керує куполом. Як на замовлення у місті виявляється достатній вміст пропану, який дозволяє мешканцям мати енергію). Військові від всього відхрещуються. ще сподобались чуваки з радіовишкою. Добре показано, що немає однозначно позитивних і негативних персонажів. Хотілося б продовження.

Скажу так -- після перегляду серіалу мені захотілося почитати Кінга. Бо досі кілька разів пробувала -- але не мій автор. Не подобається мені, як він смакує оті подробиці. І коли я взялася читати то виявила, що фільм відступає від книги в таких моментах, які зовсім не важко було технічно зобразити. Ось наприклад корова у першій серії -- це сурок в книзі, який крім того ще й думати вміє. І кілька перших сторінок він думає)))
beautifullady22: (Default)
Я трилери люблю. Детективи. Ну ще може ужастіки трішки. Але зовсім трішки, щоб не дуже страшно було. І от періодично шукаю в неті, може щось мною непомічене.

і от останнім часом дивлюся серіал "Красуня і чудовисько", але зразу кажу --як детектив він слабенький і відверто нудний. Нема там дедукції, щоб ти сидів і мізками ворушив, зате є симпатичні герой і героїня, ну і я дивлюся на них. ))

і вчора там прозвучала фраза:

"ми настільки зосередились одне на одному, що випали з навколишнього світу"

я от завжди думала, що то найкраще як можна прожити життя -- то створити свій світ на двох. І насолоджуватись одне одним. І якомога менше з зовнішнім світом контактувати, щоб час дарма не витрачати. Але виявляється. поки ти облаштовуєш свій світ -- навколо скільки всього відбувається. І при тому цікавого. Так що наразі я зупинилася на думці, що у зовнішній світ треба "пірнати" за ідеями, щоб робити яскравішим життя свого світу. Хто що думає?)
beautifullady22: (Default)
"Власть страха" (The Bone Collector) крутий фільм -- схоже на мовчання ягнят. Колишній поліцейський, внаслідок нещасного випадку прикутий до ліжка, але він профі в своїй справі. І веде розслідування з дому, йому допомагає молода але цілеспрямована поліцейська (Анджеліна Джолі). Цікаво спостерігати як людина з дому, керуючись одними своїми мізками здатна розплутувати і передбачати різноманітні події. Рекомендую.

"Тэсс из рода д'Абервилей" (Tess of the D'Urbervilles) фільм за романом Т. Гарді. про сільську дівчину Тесс, батько якої раптом дізнається, що вони вихідці з багатої дворянської сімї. і вони вирішили, що Тесс має поїхати до своїх багатих родичів, в надії,що вони їм допоможуть. Але ті багаті родичі просто купили собі ім'я і титул, і насправді зовсім посторонні люди родині Тесс. Насправді той фільм то така драма-драма. і аж дивно що на одну людину скільки бід. і перший чоловік козел, і потім з другим не пощастило, бо він малодушно втік заради високих ідеалів. І батькам вона буа потрібна тільки щоб гроші давати. І от я так дивилася той фільм -- згадувала багатьох знайомих жінок, які все життя мовчать, терплять, мучаться. Так от їм всім той фільм категорично треба подивитися. Там дуже гарно зображена героїня яка ні в кого нічого не просить і ні від кого нічого не сподівається. Тільки от вона забагато себе у всьому звинувачує. Дуже сподобалось як вона спершу чекала свого чоловіка, а потім зрозуміла який він насправді.

"Облако"(Die Wolke) Німецький фільм про те. як поряд з звичайним містечком сталася аварія на атомній станції і спершу людям ніхто нічого не каже, а потім показана паніка. коли оголошена евакуація. І показано життєві долі окремих людей, які втратили близьких, дім, борються за життя і шукають своє місце в новому світі. Ну і паралельно показана дуже зворушлива історія кохання. І взагалі фільм нагадує черговий раз, що треба тішитися тому, що в тебе є, радіти життю.

"Тревожный звонок" (The Call) оцей фільм я довго шукала, ну по-перше бо Холлі Бері, і взагалі люблю все про 911 і різні служби. І Дуже прикольно зображено, як викрадена дівчина бореться за життя. Будь-яким способом, головне не панікувати і не опускати руки. Ну і ще як всі злагоджено допомагають поліції, навіть звичайні водії -- ну але це напевно американський міф. А взагалі фільм вартісний.

"Гостя" (The Host) Інопланетна раса, яка вміє пересуватися ментально в просторі, захопила населення землі. Вони стирають особистість і поверх записують свою. Трапляються сильні особистості, які сопротивляються, і залишаються живими. А є взагалі група спротиву -- частина землян, душі яких не заторкнули інопланетяни, вони ховаються в закритих поселеннях. до речі цікаво дуже зображене поселення де поля прямо всередині гори ростуть. і дуже соціальний фільм -- про людські цінності і гуманістичний світогляд. Раджу.



От пишу і згадалися часи, коли ще не було безлімітного тирнету і тільки в декого був ком або відік і тоді цілком реально по вихідних ходили одні до одних в гості на кіно. А тепер -- дивися -- не хочу.
beautifullady22: (Default)
Сказати, що я їх чекала -- це означає нічого не сказати. І от нарешті дочекалася!!! Ще й сходили ми в перший прем'єрний день. Так що я щаслива-щаслива-щаслива!

Книжці фільм відповідає, хоч є декілька упущень. Наприклад мені хотілося побачити момент, як вона стрибає з дерева, коли до огорожі підключають струм і втирає носа новим охоронцям. Як спілкується з втікачками з 8 дистрикту. А ще інфу про повстання вона мала побачити в кабінеті мера, а в фільмі зовсім інше. і кіт. Кіт!!! В першій частині він плямистий. оте, що називається черепаховий. А в другій рудий. Ну коли (і в наслідок чого) кіт в них змінив колір?!

А ще мені цікаво, ну невже отой президент Сноу отакий небезпечний, так усуває всіх суперників і неугодних, а тут дозволяє водити себе за носа плутарху хевенсбі , хеймітчу, котрі його дурять, кажучи дайте людям ідею, а самі свої справи провертають.

А так - фільм дотримується книжкового сюжету, арена зображена як в книжці. Фіннік симпатяшка. Мегз і Джоана набагато симпатичніші, ніж з описів. І взагалі вони зробили акторів набагато людянішими. От мені наприклад Еффі подобається. Вона і в книжці виправляється, а в фільмі її взагалі дуже доброю прям показали. Ну а зовнішній вигляд -- ну виросла вона в такому середовищі -- що вже хотіти.

Відгук мабуть сумбурний вийшов, але я щаслива, тому мені простимо.
beautifullady22: (Default)
Вечір добрий! Я знову зі своєю підбіркою фільмів

"Щоденник німфоманки" (Diario de una ninfómana)
Класний фільм. Звісно, він не для діток. Але я б сказала, що він більше філософський, ніж про "Це". Навіть естетичний. Цілий фільм героїня шукає внутрішньої гармонії, тільки от цікаво, чому вона не зацікавилась (і не спробувала пошукати себе) в чомусь іншому, окрім сексу. Ну в кінці-кінців секс їй набридає і вона починає шукати кохання. Гарний. Дивитися можна.

"Ангел-хранитель" (Schutzengel) Фільм з красунчиком Тілом Швайгером, крім того ще й з його дочкою. Дівчинка-сирота стала свідком вбивства, тепер її шукають погані дядьки і її охороняє поліція. Я б сказала мелодраматичний бойовик. Прикольна сцена з шефом поліції в метро. А ще в нього шикарний друг на візку -- суперськи роль зіграв. Одним словом рекомендую -- дивіться.

"Открытая дорога" (Open Road)


Фільм про художницю, яка поїхала мандрувати країною. І от вона так собі їздить, ночує в палатці, знайомиться з різними цікавими людьми, закохується в поліцейського і закриває свої гештальти. Фільм прикольний, красивий, як картинка і філософський водночас.

"Паралельний світ" (Upside Down)
О... Шикарнюча фантастика. У Землі існує планета-близнюк. І на верхній планеті живуть багаті люди, котрим доступна наука, техніка, а на нижній -- прості люди. Верхня планета бере з нижньої ресурси. Натомість продає електроенергію, але по дуже високій ціні. Переміщатися між планетами заборонено без дозволю влади. Але так вже сталося, що хлопець з нижньої планети закохався і дівчину з верхньої. Там дуже цікаві штуки творяться з матерією, котра потрапляє з одного світу в інший. І взагалі ідея цікава. Ну і кадри незвичні і красиві.

"Клятва мовчання" (An Amish Murder)

От є в Америці аміші -- релігійні спільноти, котрі живуть за укладом 17 ст і не визнають благ цивілізацї. І зовсім не звертаються за допомогою до держави, навіть усіляко її стороняться. Пропагують ненасильницький спосіб життя. І ось починають на території містечка, де вони живуть, ставатися серійні вбивства. Шеф місцевої поліції -- колишня виходець з амішів, але оскільки вона покинула общину -- то з нею колишні одновірці не розмовляють. Проте їй все-таки доводиться якось розслідувати ті вбивства. І в процесі розслідування ми ще й дізнаємося і її особисту історію, чому власне вона втекла з общини. Цікавий фільм, подивитися варто, бо не дуже розкручений сюжет. До речі на Україні теж проживають спільноти амішів, навіть не знала. От стала шукати, знайшла згадку ще про 2 фільми про амішів "The shunning" і "Свідок" (Witness) 1985 року. Так що якщо знайду -- то подивлюся ще й їх.
beautifullady22: (Default)
Наступна п'ятірка побаченого мною

"Меняющие реальность" (The Adjustment Bureau) Одного прекрасного дня задоволений собою і своїм життям конгресмен дізнається, що насправді світ рухається по наперед визначеному плану, і цей рух при потребі коректується певним загадковим бюро. При чому коректується не надто гуманним способом -- коли чиясь думка або рішення здатне в результаті повести рух світу не в тому напрямку, то тому, кому прийшла в голову ця світла ідея просто стирають пам'ять, а натомість поверх записують потрібні спогади і думки. І все б нічого, ну знає собі і знає, але той конгресмен на біду закохався, а у верховному плані цього передбачено не було. І тут він вирішує боротися за своє кохання, а на допомогу йому приходить ангел. Дуже гарно у фільмі показано, що ми самі творимо свою долю і якщо справді дуже старатися, то світ міняється і йде назустріч нам. Рекомендую всім, а особливо тим, кого вже торкнулася осіння депресія.

"Прометей" (Prometheus) Фу. Що вже я люблю фантастику, ну тут була страшенно розчарована. Земляни розшифрували наскельні малюнки в древніх печерах, знайшли в них послання ну і полетіли встановлювати контакт. Ну і встановили -- правда майже всіх їх при тому з'їли. Мораль -- в гостях добре, а вдома найкраще. Але картинки космосу гарні)

"Пророк" (Next) Фільм про чувака, що вміє передбачати майбутнє і завдяки цьому показує фокуси. І добре би він собі жив, якби не поліцейське розслідування, де потрібні його здібності і не безсовісні терористи, котрі грозяться підірвати його дівчину. Мені сподобався момент, де він ділиться на дкілька особистостей, щоб послідкувати всі можливі ходи розвитку подій. Фільм на один раз, але дивитися можна шанувальникам жанру (або Кейджа))

"Знаки" (Signs) Живе собі в Америці фермер, обробляє поле, виховує дітей, одним словом тихо-мирно собі живе. І тут на його полі якось появляються невідомі знаки. Ну і починається домислювання, очікування прибульців, а потім згодом і проблеми, пов'язаня з тими ж прибульцями. Діалоги там гарні. І Мел Гібсон симпатяшка. Мені ще сподобалась лінія, де священник втрачає віру, а потім її знаходить знову. Ну і знову черговий раз інопланетян чекає традиційний фінал.

"127 часов" (127 Hours) Хороший фільм. Автобіографічний. Розповідається про чувака, котрий пішов в гори, але там застряв в ущелині і 127 годин знімає відеощоденник на камеру. Фільм дуже життєвий, про те, як треба цінувати своє життя, кожен його момент і кожну секунду, бо ж вони унікальні і неповторні. Подивитися варто, однозначно.

Ну от -- сподіваюся вам буде з чого вибрати, а я з наступною підбіркою з'явлюся вже завтра. Безперебійного нам всім інтернету.
beautifullady22: (Default)
Я отого року все записую, що подивилася, або прочитала. З "прочитала" все вєсьма і вєсьма плачевно. А от з фільмів було декілька цікавих відкриттів (хоча краще я б читала)). Думала все одним постом, щоб довго не возитися, але і вам скільки буде нудно читати, і я за раз скільки не згадаю і не напишу. То буду писати по 5.

Пробудження (Awakenings) Суперовий фільм з симпатяшкою Де Ніро. Про лікаря(Робін Уільямс), який не здається і вірить що в кожній людині живе душа і свідомість, і що до кожного можна достукатися. Що він і робить, використовуючи експериментальне лікування. І взагалі свою роль він просто шикарно зіграв. Гарно зіграв Де Ніро, от в нього зразу вдалося перевтілитись в людину, якою він міг би бути, якби ті всі роки не змушений був провести всередині себе.Чимось нагадав мені "Квіти для Елджернона". Дуже зворушливий фільм, черговий раз нагадує про те, якими цінними є звичайні життєві дрібниці, можливість піти, куди хочеш і робити що хочеш. Раджу, раджу, раджу всім.

"Звездные пришельцы" (Ancient Aliens) США, 2009. Науково-популярний, основна ідея -- зародження на планеті цивілізації внаслідок палеоконтакту. Ну мені він трохи був занудний, бо оті американські документальні фільми, (та й підручники теж) -- от як вже якусь теорію починають розповідати, то вони її п'ять раз переповідають різними словами. Їм що -- як і фрілансерам за кількість знаків платять? Але там дуже гарні кадри. От заради картинки його варто дивитися. Там я побачила Наску з космосу, а доти тільки на фото бачила. Ну а інформацію я і так читала.

"Легион" (Legion) Ооо -- суперовий фільм. Не знаю, як то я раніше не бачила. Суть -- у тому, як розуміти волю Бога і в тому, що від кожної людини залежить дуже багато. Кожна робить вибір і кожна людина на світі має свій шанс. Час апокаліпсису, Бог вирішив знищити людство, і послав для цього ангелів. Тільки один з них не послухався (архангел Михаїл) і вирішив виконувати не наказ, а те, чого насправді Бог хоче. Там є один такий гарний момент, коли він говорить з працівником заправки, який доти жив собі і нічого хорошого не очікував від свого життя, і він йому каже що завжди вірив в нього, навіть тоді, коли той не вірив сам в себе. Є паралель з Мойсеєм і Марією (Джип і Чарлі). Ну подивитися варто, хоча б знову ж таки для того, щоб тішитися спокійним часам)) Ну і виходить так, що якщо дитина Чарлі могла врятувати людство, то значить Бог все-одно залишає людству шанс, навіть якщо і було вирішено його знищити.

"Дом в конце улицы" (House at the End of the Street). Після "Голодних ігор" я стала фанаткою Дженіфер Лоуренс. І от всюди (наступний фільм теж це підтвердить) вона грає роль занадто швидко ставшої дорослою. Тут вона переїжджає в нове місто, знайомиться з симпатичним сусідом (який по сумісництву ще й маніяк). Хоча не все так просто -- в нього теж були своєрідні обставини в житті. І головне -- якби не одна людина, яка все це покривала, нічого цього би й не було. Що черговий раз доводить, що непротивлення злу теж є зло. Ну і да -- коли вам вдається дуже дешево зняти житло -- добряче подумайте))

"Зимняя кость" (Winter's Bone) Цей фільм я дивилася разів з 5, що само за себе говорить. Суперський -- Америка, якою ми її майже не бачимо, холодна Північ, прості і дуже суворі умови, не дуже благополучні соціальні прошарки. Дженіфер Лоуренс тут зіграла 17 річну Рі Доллі, в якої ще є молдші брат і сестра і яка мусить боротися за своє і їхнє виживання, бо мама їхня захворіла, а тато зник без вісті, заклавши перед тим будинок. Отож їх скоро мають виселити і в неї всього тиждень, щоб повернути сім'ї житло. Фільм про те, як виживати. От хотіти жити і виживати, навіть якщо в тебе попереду купа безрадісних, одноманітних, сірих днів. Дуже цікаво закручується сюжет, так що раджу. Є багато сильних моментів.

А скоро вже будуть другі "Голодні ігри" -- чекаю)))
beautifullady22: (Default)


У Неділю, 17 листопада, відбудеться показ українського містичного трилера для блогерів. Детальніше тут http://blog.golubovsky.com/tini-nezabutyh-predkiv/
beautifullady22: (Default)
Вгадайте, що я сьогодні зробила вперше в житті? Подивилась фільм в форматі 3D.

Ми пішли на Гравітацію. І от хочеться написати багато всього, а просто слів не знаходиться. Весь фільм от дивишся, дивишся ні на секундуне відриваєшся.
фільм розповідає про двох космонавтів, які залишились дрейфувати в космосі, коли їхня станція і інші колеги загинули. І от вони намагаються дістатися до якоїсь іще вцілілих космічних станцій, щоб потім потрапити додому. Не хочу спойлити і розповідати, бо ви ще може подивитесь.
Для мене то фільм про те, що не можна опускати руки. От цілий фільм там про то йдеться, особливо одна сцена, де доктор Райан Стоун (Сандра Баллок) приготувалася померти. от буквально вимкнувши всі системи життєзабезпечення на кораблі. От можна опустити руки, здатися -- і все, тішитися примарній ілюзії спокою. а можна боротися -- хз чи вийде, але хочаби спробуєш.
Ще один гарний кадр, коли Стоун дісталася до корабля, зняла скафандр, в якому закінчився кисень і просто як заново народилася ну то треба бачити всю сцену. ПРосто -- кожна наша перемога над обставинами -- то наше нове народження. Як то кажуть, все що нас не вбиває -- робить сильнішим.
Фільм шикарний -- бо от насправді відчувається, наче ти в космосі. Особливо 3D -- і там такі шикарні види землі, уммм, то треба бачити і треба бачити на великому екрані. Тим більше що перших 17 хв фільму то один дубль без монтажу. Ухх. Йдіть і дивіться, дуже реалістично і красиво, і головне де ще таке побачиш. Оті всі види землі, північне сяйво, схід сонця... Всім любителям фантастики і космосу (а також любителям Баллок і Клуні, ммм...)) рекомендується. От дуже люблю фантастику і завжди мені космос мені здавася з книжок-фільмів дружелюбним таким. От вперше відчулося який він великий, а люди маленькі. Але вони можуть не губитися. Навіть в великому космосі.

beautifullady22: (Default)
Така погода, що хочеться замотатися в ковдру і читати якусь гарну книжку. І гладити кицьку, якби в мене була кицька. Але в мене нема. Отож про фільми. Дякую всім, хто мені їх радив)

Пока я жив індійський фільм, але знову ж таки мало на індійський схожий. Дуже гарний. У каждой любви есть свое время. Там така просто неймовірна історія про хлопця і дівчину, які закохалися і от разом вони бути не можуть, як їм здається через вплив вищих сил. Про те, що чиясь любов може берегти тебе від усяких небезпек і навіть смерті. Про те -- що деколи треба пройти дуже довгий шлях для того, аби врешті опинитися поруч з тим, кого любиш -- і що їх так чи інакше зведуть разом в житті. Дивіться -- він дуже гарний. Я переглядатиму.

Влюбись в меня, если осмелишься дивилася з того, що мені порадили. Тут добре показано, як погано впливають на стосунки ігри в стосунках. І знову ж про то, що всерівно, якщо люди мають бути разом -- вони будуть навіть через багато років. Щодо мене -- я би більше не повірила тому, хто навмисне зробив мені боляче, навіть нехай і в грі. Чи може любов буває така сильна. що ти любиш всеодно... Не знаю. Сподобався дуже епізод в бібліотеці. Як часто ми і готові відкритися, але якесь невчасно кинуте слово, чи те, що нас в той момент не готові вислухати може відкинути все набагато років.

Траса 60 Сюрреалістичний фільм. Він більше для мізків, ніж про кохання. Але в ньому добре показані оті паралельні реальності. Інколи, щоб знайти свою дорогу, треба слідкувати за знаками, а не за дороговказами. Там власне образно показано багато вад нашого суспільства, шаблонне мислення критикується і кажеться "то, что должно случиться -- неизбежно" . Так воно і є -- головне лише правильні бажання. І вибір. В житті багато залежить від нашого вибору. Сподобалась ейфорія -- показано, як легко ми віддаємо свою волю комусь, і як деколи сильно прагнучи щастя можемо погоджуватися на жалюгідне існування заради його примари. Замість того, щоб просто вибирати. І там не один такий момент -- коли ми віддаємо свою волю, або йдемо на поводу в суспільних норм. А ще там про те, як знайти кохання, якого, начебто, і не існує.)

Під сонцем Тоскани Ооо... супер красивий, позитивний і життєствердний фільм. Я закохалася і в Італію і в італійців. Про те, що життя можна заново відбудувати, Про те, яким же дивним чином збуваються всі наші мрії. Просто про те, яким красивим може бути наше повсякденне життя і треба його не спішити, а проживати. І що немає подій негативних чи позитивних. Одні й ті самі можуть зруйнувати наше попереднє життя і відбудувати нове. Я буду передивлятися і передивлятися. Там гарне все. І діалоги, і кадри. І вам раджу.

Гріффін и Феникс -- шукала якийсь з фільмів по наводці френдів і натрапила на нього. Випадково. Що говорить, що й справді у нашому житті нічого випадкового немає. Схоже на "Достучаться до небес" але як би він мав бути правильно знятий. І от після цього фільму мене і попустило якраз. Я зрозуміла, що коли дуже сильно любиш, то не відпустиш, коли хтось тобі справді потрібен, то ти будеш з ним і зробиш все на світі, щоб з ним бути. Знайдеш час і все решту. І ти просто не дозволиш якимось єрундовим побутовим речам забрати в тебе можливе щастя. Коли хтось тобі насправді цінний. Я плакала весь фільм. Але він дуже -- дуже гарний і світлий і навіть певною мірою радісний. Выход есть -- он в том, чтобы быть вместе.
beautifullady22: (Default)
Фільмів гарних про кохання накидайте мені. Бо я ж нічого не знаю про романтичні фільми. Я знаю про психологічні драми і фантастику...
буду жувати соплі і закусювати шоколадом.
beautifullady22: (Default)
Небагато, але і те що є радує

Кошки напрокат Нарешті подивилась. Фільм про дівчинку, яка заробляє собі на життя тим, що здає напрокат кішок. Возить їх в такому маленькому возику вулицями міста і пропонує перехожим. Фільм побудовано у вигляді 4 короткометражок -- таких собі окремих історій, але всі вони так чи інакше об'єднані. Любителям кішок дивитися обовязково. Мені перша історія найбільше сподобалась. Ну інші теж, вони всі такі алегоричні, особливо про дірку від бублика. Та-так. поміж іншим у фільмі розповідається і про те, як з'їсти дірку від бублика.

Человек, притягательный для кошек -- неплохо звучит. Но человек, притягательный только для кошек -- это уже проблема. Хотелось бы мне быти притягательной и для людей тоже.

Лекарство от одиночества -- кошка
То, что стало для кого-то особенным, я уверена и есть самое лучшее

-- Если я уеду в Индию -- ты будешь меня вспоминать?
-- Но... это же все твои байки....
-- Ну это так, к примеру. К примеру -- ты будешь меня вспоминать?

А бывают такие дыры, что даже самой ласковой кошке залечить не под силу?

Если ты одинок -- признайся

В мире видимо-невидимо бесконечно одиноких людей. И происходит столько всего печального, с чем люди не умеют справляться сами. Вот почему сегодня я даю напрокат кошек тем, кто одинок. Чтобы они могли залечить дыры в сердцах людей.



Как стать леди мені хотілося щось про ХІХ ст. От такого там багато, і ще сподобалось, як зіграла гг (Лідія Уілсон)але фільм так собі. хотілося б прочитати книжку, але навіть назву не можу знайти. Авторка Фрэнсис Ходжсон Бёрнетт -- тільки от не знаю чи однойменній то роман.

Тієї ж самої авторки екранізація книги Маленькая леди То така собі добра і повчальна історія для дітей. Про маленьку дівчинку, якій треба було вчитися світських манер і ставати графинею. Там просто була ще одна колоритна тітка-суфражистка(Вероніка Феррес), то я через неї і дивилася. Ну всім, в кого є дітки особливо в віці 7-10 років має сподобатись.

Цветы лиловые полей Шикарний фільм. Правда то дуже важка драма. Коли його подивилася, подумала -- ну навіщо я його взагалі дивилася взагалі -- настільки він якось мене пригрузив. Але потім він мені просто з голови не йшов. І десь три дні я його переосмислювала, переосмислювала і він мені подобався все більше і більше. Початок ХХ ст. Історія по жінку. Яку ніхто ніколи не любив. З якої знущався спершу дома батько, потім чоловік. Яку розлучили з сестрою -- єдиною людиною, яка її любила. І яка все життя звикла жити в страху бо просто іншого життя не знала. Бо в її світі жінок били, над ними знущалися і взагалі мали їх за ніщо. І от показується, як її свідомість врешті транформується, міняється і вона знаходить волю. Але як би їй важко не доводилось, вона терпеливо то все зносить і якось -- ну ще на щось надіється. Я дивуюся, як режисер так добре зрозумів психологію жіночого світу. Один з ранніх фільмів Стівена Спілберга. В головних роях Вупі Голдберг і Опра Уінфрі. Дивіться обов'язково. Особливо жінки.

Человек с Земли Почитала десь на нього схвальні відгуки і подивлася. От уявіть собі людину, в якої всі процеси метаболізму і регенерації працюють так, що людина не помирає вже 14 000 років.Тобто перед нами кроманьйонець, який розвивався разом з усім людством. Ні, він не став вундеркіндом, він не має якихось таких особливих здібностей, він має тільки колосальній життєвий досвід. Але мені не сподобалось. Ну як --він цікавіший і кращий за більшість ширпотребу, але нічим таким не зачепив. Філософських теорій я начиталася багато ще здавна, нічим таким мене вже не зацікавиш. Тепер я дивлюся фільми виключно щоб або на гарних картинках відпочити, або щоб якісь свої думки з'являлися. Отут з'явилася -- ну думку ту я знала давно, але тепер її відчула -- ми всі можемо робити той вибір, який хочемо. От за ту думку чи усвідомлення я фільму вдячна.

Той, що Пройшов Крізь Вогонь Ну нарешті і я подивилася. Ну і знову не сподобалось. Звісно я рада, що українці знімають своє кіно. Але знову ж -- нема там якихось сильних моментів. Хіба що мені сподобалась фраза про щастя. Щастя має дві половинки. Щастя -- то коли розумієш, що все що було досі це щастя. Тоді і друга половинка буде щасливою. Деколи це розумієш занадто пізно. І тоді на щастя вже немає часу. А так -- ну нічого нового. Загалом образ головного героя сподобався. Коли людина вірна собі -- то вона все знесе. Та й все.

Якась я балувана стаю -- але правда ніякі фільми мене не зачіпають.
beautifullady22: (Default)
Ну і про фільми. Фільмів небагато. Бо мені їх дивитися зовсім ніколи(
«Жінки-агенти». Друга світова і французьке підпілля збирається врятувати від німців свого агента, якого ті впіймали. Штука в тому, що агент в госпіталі, зволікати ніколи, то ж вирішено послати до німців групу з 5 жінок. І одній жінці, яка працює при штабі і отримала це завдання, доручено тих жінок підібрати. І так з ними опиняється ще одна військова-католичка, повія(яку для операції випустили з в’язниці і пообіцяли звільнити), аристократка і єврейка, що переховувалась від нацистів. Ну… чимось воно мені нагадало «А зорі тут тихі…» теж 5 дівчат, різний досвід, різне походження. При тому якось я тим фільмом так перейнялася, що в кінці фільму аж зітхнула з полегшенням (як добре, що ми тих німців у війні перемогли)). Дуже вони там жорстокі зображені. Без французів, звісно, перемоги не було б)) Для любителів Софі Марсо – вона в головній ролі.

«Когда исполняется 30» Індійський фільм. Але з тих, що закошені під сучасність. Трішки нагадує «Щоденник Бріджит Джонс». Але з індійським колоритом. Головна героїня має все – престижну роботу (що насправді мають в Індії одиниці) і перспективного коханого. Але на роботі починаються незрозумілі махінації (бо начальник своєму… коханцю хороші проекти віддає – для індійських фільмів справді нестандартний хід. Але тут вони вжили все що могли західне. Бо тема нетрадиційної орієнтації іще не раз впродовж фільму прозвучить). Наречений її знайшов собі багатшу і знатнішу (як то часто трапляється не лише в Індії) і от у героїні особиста криза, вона з нею справляється, намагається повернути коханого і втримати роботу, але в тому процесі розуміє, що їй потрібно зовсім інше. Фільм з хепі-ендом, дуже смішний і легкий якийсь. Класний. Виявляється в Індії проблема 30-річних неодружених таки проблема. Хоча я думала там батьки домовляються наперед.
«Настоящие женщины, вроде нас, нуждаются в настоящих мужчинах. А это редкий вид»
«Импульсивность недооценивают. Я считаю, что лучшие решения мы принимаем под влиянием момента»
«После дождя всегда выглядывает солнце. А после зимы всегда наступает весна. Но весеннее цветение зависит от того, как хорошо мы перенесли зиму. Кажется, я научилась переносить зиму. Наконец-то наступило время встречать весну».


«Достукатись до неба». Не розумію сотень схвальних відгуків, бо як на мене , окрім Тіля Швайгера в тому фільмі нічого такого немає. Показано спосіб реакції двох людей звістку, що їм залишилося недовго жити і як вони вирішують здійснити кожен свою останню мрію. Символічна подорож до моря. Ну і слова «На небі тільки й говорять, що про море. Про захід сонця. Про те, як класно спостерігати за вогняною кулею, котра зупиняється у хвилях і ледь видиме світло ніби відсвічує і жевріє десь на глибині».

«1+1. Неприкасаемые». О-о-о… Це просто супер фільм. Про те, як чорношкірий хлопець із гетто шукає роботу (вірніше він шукає, щоб йому тричі відмовили і він тоді матиме змогу отримати грошову допомогу і жити на неї) наймається до заможного аристократа, який прикутий до інвалідного візка. Попри таку різницю в вихованні і походженні між ними завязується дружба. Дрісс (Омар Ши) показує Філіпу (Франсуа Клюзе) яке справжнє життя на смак, вчить його не зв’язувати так себе умовностями, а ловити кайф в кожному моменті. Натомість він і сам вчиться, що не можна бути весь час споживачем, що треба віддавати, співчувати іншим, думати, що ти можеш привнести в світ. А яка там гра акторів! То такий фільм, який треба бачити. От правда – дуже гарно там показано внутрішній світ люди, яка закута у власному тілі і в якої вільний тільки розум. І порівняно з фільмами цієї тематики якийсь він такий світлий і оптимістичний. До речі заснований на реальних подіях. Дивіться обов’язково.
beautifullady22: (читає)
Давно вже збиралася той пост написати і пишу зараз, бо потім всеодно часу не матиму. А як матиму -- то ще щось треба буде зробити. І переконуюся, що про книги треба відразу писати, як прочитаєш -- бо всерівно потім думки не ті. Так от -- подивилася спершу фільм і він...ну середній. Але достатньо ні на що не схожий, так що рекоменую. Один раз подивитися можна. Коротко -- описується постапокаліптичний світ, де люди ведуть боротьбу за існування. А ще деспотична держава подавляє повстання і інакомислення. І от щороку 24 молодих людей (12 хлопців і 12 дівчат) з кожного дістрикту змагаються між собою -- змагання показують по телевізору. В кожному з дістриктів весь час перебувають миротворці, а попросту військові, які можуть розстріляти чи побити за будь-що. І одного разу вибрали дівчину. яка зуміла кинути виклик системі. Кіно саме по собі красиве досить -- картинки. Але зовсім не таке, як книжка. Бо я, звісно, потім прочитала книжку.
І перше що можу сказати -- то трилогія. Фільм знятий по першій книзі. Відповідно нас чекають ще дві частини. Друга має вийти на екран в березні 2013. Чекаю -- знову ж, бо хочу порівняти з книгою. Люди, які багато років боялися навіть голову догори підняти зуміли в тій дівчині побачити надію і символ на визволення, що звісно не може сподобатись офіційній владі.
У фільмі мені лише кілька моментів сподобалось -- коли Кітнісс вшанували в її дістрикті, коли той жест потім поширився в інші дістрикти і коли вона подружилася з дівчинкою з 11. Ну і ще стиліст -- він такий як і вкнижці.

А от книжка сподобалась. Мова йде від Кітніссс, і от такими короткими, скупими реченнями відкривається світ людини, яка змушена весь час виживати. Не знаю чому, але мені подобається апокаліптика як жанр і оті розповіді про виживання. В книжці розказано більше як вона думала, в фільмі її емоції не показані, вірніше показані не ті, що в книжці. Плюс ще там звісно є думка -- що навіть якщо ти сильний і розумній -- то всеодно не виживеш, якщо ти неугодний системі. Книжка конкретніша і така... без прикрас. А фільм як шоу вийшов. ну звісно то і є шоу -- весь фільм то закулісся. Але...
друга книжка теж описує ігри, звісно там є свої приколи, але сюжет нудний. А от в третій розповідається про повстання проти Капітолію. Мені вона найбільше сподобалась, хоча в кінці і сумно було. Але переповідати сюжет не буду -- читайте. Рекомендую. Вона ні на що не схожа.

І тут, захоплена чтивом я дізналась що вже існує так звана серія в літературі "Голодні ігри"

Скотт Вестерфельд серия Жестокие игры "Уродина или Мятежная".Лорен Оливер "Делириум"; Вероника Рот "Дивергент", "Обрученные" Элли Каунди

Дорен Олівер "Деліріум" -- дві книги, автором планується третя. Знову ж ГГ 16 річна дівчинка, в суспільстві любов і закоханість вважають емоціями, що приводили до війни, насильства і розрухи. тому в 16 років всім в мізках перепаюють ту частину, що відповідає за емоції. А тих, хто не погоджується на операцію, чи встиг вже закохатися саджають у психушку довічно. Але звісно є й рух опору. Досить непогано написано, особливо друга частина, де ГГ приєдналася до руху опору іживе в підпіллі. Але тут найцікавіше описано як людина, якій заборонялося відчувати, і якій змалку втовкмачували, що відчувши щось попадеш у психушку (на Еквілібріум схоже) починає відчувати, спершу навіть не розуміючи і не вміючи якось ідентифікувати свої відчуття, а потім вже усвідомлюючи, але як то буває з тим, чого навчишся в дорослому віці -- воно все аж занадто таке викристалізуване.

Read more... )


Вероника Рот "Дивергент"

А тут розповідається по світ, в якому існують чотири клани-спілноти, Безстрашні, Відречені, Ерудити і Дружелюбні (чи якось так)в 16 років проводиться ініціація. Хто її не пройде -- той стає позафракційним і живе на соцзабезпеченні. Фракції виконують свої функції, Відречені -- управлінські -- бо їх з дитинства виховують не мати нічого свого, не мати ніяких пристрастей -- то ж вони не займатимуться корупцією, Безстрашні -- охороняють кордони,Ерудити винаходять технічні новинки, Дружелюбні займаються с/г. Але ще бувають Дивергенти -- ті, хто під час ініціаціі виявив здібності до кількох фракцій. Правда дивергентів винищують, бо... вони якраз мають повести суспільство до нового шляху, а є сили, яким цього не хочеться. Мені оця трилогія дуже сподобалась (вірніше третя книжка ще дописується автором) власне тут добре показано як міняється людина, як повністю міняє свої звички, спосіб мислення і поведінку. Ну і тут теж є змагання в кожній з фракцій, схоже трішки з голодними іграми. Але найприкольніше тут -- моделювання. Тут всі змагання-випробування проходять в такій змодельваній реальності, якою керують оператори. Ну.. схоже на усвідомлений сон найбільше. Думаю він і став прототипом моделювання у автора)) і перемагає той -- хто зміг себе усвідомити і керувати цією реальністю.


Read more... )

Одним словом всі книжки рекомендую. Особливо любителям фантастики. здається я дуже сумбурно написала, але вже 3.00 ночі.))
beautifullady22: (пляж)
От і я нарешті подивилася. Чесно - трішки розчарувалася, бо сподівалася більшого. Мабуть я вже стільки фантастики начиталася і передивилася, що постійно хочеться чогось нового і вражаючого. А тут - ну от в універі коли б дивилася - мені більше б сподобалось. А зараз - якось не дуже. Попри те, що я дивилася не відриваючись і навіть кілька разів плакала - але мене зачепила акторська гра, от наскільки добре зіграні моменти, Сам фільм, як логічно зітканий ланцюжок подій мені не дуже. Я думала буде більше музики, принаймні так з заставки мені здавалося. І ще - якийсь він - ніби і гуманістичний, та ще й по реінкарнацію - але там нікому не співпереживаєш, ні за кого не вболіваєш - хіба за Захарію і Меронім, і то, щоб вони нарешті те місто знайшли. Ну і ще за Аутуа.

Фільм розповідає про 6 сюжетних ліній, шість перевтілень однієї душі. Коли реінкарнувалася і в чоловічому і в жіночому тілі. Також показано про карму - як ми всі тісно переплетені і зустрічаємо тих самих людей знову і знову. І всі проходять свій цикл будучи і добрими і поганими, сміливими і боягузами, проживаючи своє життя чи протрачуючи його.

Мені сподобались тільки три історії - сюжетні лінії.
Історія Адама Юінга і втікача маорі Аутуа. І то - там мені сподобалось, як зіграв свою роль Девід Гясі. Їхні діалоги про дружбу і просте розуміння світу



друга - Сонмі-451 і Хе Джу Чен



Ну, зовсім трошки романтики - так щоб глядача зацікавити. Але в основному акцент робиться на тому, як міняється світ людини. І як потім інакодумаючий елемент системи здатен змінити світ. Кадри, де вона бачить свій світ зсередини просто слів нема. Реальна жорстокість в чистому виді.

і третя - найбільше мабуть



Захарія і Меронім - люди з абсолютно двох різних світів - він отримав шанс пробачити собі колишню слабкість, через яку все життя себе мучив, а вона шукала новий шлях для людства, але була достатньо відкрита, щоб сприймати незвичне. І ще там мені сподобалось, що в українському перкладі долиняни розмоаляли наче гуцули. Ось з часів Поттерового Хегріда це вже другий раз. Не знаю, чому перекладачам саме так бачиться і видається - вони очевидно думають, що гуцули - то якийсь геть відсталий край)

Фільм подивитися все ж варто - бо зовсім ні на що не схожий. І дивитися його слід саме на великому екрані - там багато деталей, які треба добре роздивитися. Для себе я вирішила, що перечитаю книги Девіда Мітчелла. Можливо, просто як і з Голодними Іграми тут взято сюжет але не розкручено його до кінця.
beautifullady22: (поцілунок)
Я давно чомусь обходила той фільм увагою, бо назва мені здавалася нецікавою. А навіщо дивитися нудний фільм, якщо можна подивитися цікавий. І навіть мій любимчик Росомаха в головній ролі не приваблював мене до споглядання фільму. Але тут просто ввімкнула телевізор і бац! - "якесь цікаве кіно" на перший погляд. Стала дивитися, потім вже в програму глянула.

М-м-м! Ну як я могла так довго його не бачити і про нього не знати? Сюжет банальний, але як він добре зіграв свою роль! Вкотре переконуюсь, що фільми я дивлюсь більшою мірою через акторську гру, ніж через сюжет. Мабуть тому, що мені взагалі театр більше подобається, ніж кіно. Він там так зіграв, так зіграв - от ДЖЕНТЕЛЬМЕНА, справжнього. Хоч він, мені так здається, сам по собі джентельмен, то й у всіх його ролях видно. Я просто дивилася і посміхалася, цілий фільм, і зараз пишу і теж посміхаюся ) Як все-таки класно було в ті часи, коли джентельмени не сідали поперед дам, переймалися, коли ті не поверталися додому до 12 і взагалі переймалися чи все в них гаразд. Зараз ніхто сильно не переймається, хоч взамін маємо блага цивілізації. Колись просто люди, коли їх виховували згідно правил і норм, прийнятих у суспільстві, були впевнені в собі, тому що знали - все, що вони роблять, згідно того, як їх навчили є правильним. І цей чітко окреслений світ додавав їм у собі впевненості, внутрішньої рівноваги і відчуття власної цінності від того що те, що вони роблять, вони роблять добре і правильно. От Х'ю Джекман якраз вдалося зіграти таку людину, при чому що задоволення отримуєш від того, що дивишся і знаєш, такі люди є. Зараз і світ швидко змінюється і люди стали роззосереджені, навіть більшою мірою люди, ніж світ. Бо як би не змінювався світ, якщо людина має чіткий стержень, то не змінюватиметься. куди вітер подує.

Однозначно фільм переглядатиму ще і ще. І вже з нетерпінням чекаю нових "Відторгнутих" - бо там іще один мій любимчик - Расселл Кроу зніматиметься.

beautifullady22: (читає)
Ходила вчора на показ фільму "Шпигун" для блогерів. Ну, якщо чесно, то пішла передовсім тому, що там будуть блогери і щоб поспілкуватись. але в результаті зустріла старих знайомих і з ними теревенила)

про сам фільм:
події розгортаються навесні 1941 року і закінчуються 21 червня - якраз в переддень війни. Німецька розвідка намагається дезінформацією переконати Сталіна, що війни не буде, засилаючи до нього свого агента Вассера. І от за тим Вассером полює рядянська розвідка, а саме майор Октябрський (Боднарчук) і свіжозавербований ним Ігор Дорін (Козловський), який до того після спецучилища просто кілька років займався спортом і жив в своє задоволення. Тут ніби протиставлення двох характерів - Октябрський досвідчений, битий життям, знає усі хитрощі, і в мене склалося враження, що фільм взагалі під Боднарчука знятий. Чомусь найкращі сцени і репліки саме у нього. Дорін навпаки юний, наївний, досконалий продукт системи, але от не показано, щоб він хотів бути героєм, вислужувався якось. Дуже ненатурально забражений Берія - зовсім не страшний - такий собі милашка.


У фільмі всього дві сюжетні лінії - полювання на Вассера і любовна лінія Доріна. І то дуже мало. Взагалі у фільмі показано мало. Всього. Все якимись уривками, наче фотографіями. От мало показано про стосунки Доріна з Надею. Мало про роботу розвідки - якісь там їхні підкилимні розбірки показали б, більше як вони між собою спілкуються, як до війни готуються чи не готуються - але то ж от-от передвоєнні часи, всі один одного заспокоюють, що війни не буде. І ще хотілося би - ну раз розвідка - то ж вони мали б так хитромудро розплутувати все, так в кішки-мишки з німецькою гратися а тут все якось просто, німці всі такі примітивні, наші розумні. Показано, що над тим, щоб розгадати точну дату початку війни працювало тільки двоє людей, і в результаті їм ніхто не повірив, тобто не довіряли навіть своїм. Але мала б над таким працювати, думаю, ціла група.

Гарні дуже кадри Москви - от справді. особливо пам'ятників і таких об'єктів, що мали б показати що СССР - то велика машина, де все перемелюється. Цікаві двоповерхові тролейбуси - то реальний факт, двоповерхові тролейбуси справді курсували Москвою до 1953 року. А ще дирижабль літає над містом, а в ньому такі камери з надвеликим збільшенням і за тим, хто їм цікавий слідкують і записують, досьє збирають. Ну і ще в них існував "скайп")) Але фільм про радянські часи - а радянщини зовсім не чується. наввіть попри комунальну квартиру і піонерів на вулиці. Дуже чиста картинка, чиста не в плані прибраних вулиць - а просто - не домальовані деталі наче. Хоч от що правда вказує на довоєнні часи - що майже нема машин на дорогах От завжи люблю коли в старих фільмах показані порожні дороги. Але сам фільм якийсь ненатуральний. Не повірила.

Загалом оцінка 6/10
beautifullady22: (читає)
У вівторок 3 квітня відбудеться спеціальний допрем’єрний показ фільму “Шпигун” (”Шпион”) для блогерів. Кіносеанс пройде у кінотеатрі “Планета Кіно” (торговельно-розважальний центр “King Cross Leopolis”, Львів). Початок о 18:45. Кількість місць обмежена, тому варто поспішити і записатись.

Про умови детальніше тут:
http://blog.golubovsky.com/shpion-for-lviv-bloggers/
beautifullady22: (пляж)
Минулого року Аня розказала мені про Мельницу. І от добре, що розказала, а то я тепер її слухаю і слухаю. Зараз вже десь третій вечір оту пісню - по 10-20 раз. мені не набридає.



то є такий серіал, а після нього зняли фільм, який продовжує події. Так от - мені серіал більше подобався - там Вовкодав був закоханий в таку дівчину - ангела



ну, власне, за їхньою історією я і спостерігала) дуже цікавий там світ зображений але в кінці-кінців вона загинула, а Вовкодав вже у фільмі знайшов собі нову - оту, що в кліпі. Кліп з фільму нарізаний.

серіал і кіно файні, можете глянути, але то я так, до слова. навіть якби не зміст фільму - серіалу - слова в тій пісні такі - життєствердні одним словом

Profile

beautifullady22: (Default)
beautifullady22

June 2014

S M T W T F S
1234567
89101112 1314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

  • Style: Caturday - Grey Tabby for Heads Up by momijizuakmori

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 02:38 pm
Powered by Dreamwidth Studios