beautifullady22: (Default)
Було в квітні, як і вчорашнє затемнення сонця. Але я вам хочу показати те, яке відбулося в червні 2011 року.
Я мала можливість помилуватися ним на морі, а ще й зазнимкувати. Знімала я його з тераси будинку відпочинку, під нею зводив з розуму пахощами кипарисовий парк, а внизу шуміло море. Біля мене з одного боку дивилась працівниця будинку відпочинку, а з іншого якась тітонька з відпочиваючих, яким поодинці було страшно, а зі мною ні. Мені теж було б самій страшнувато, бо навколо нікого не було, але я нікому про це не казала))


Read more... )
beautifullady22: (Default)
Власне щоб завершити розповідь про 2012 рік, коли я їздила мало, а багато просто відпочивала. Але на цю гору зійти мусила, з моєю-то любов'ю до котів))

Чому власне Кішка? Ну подивіться самі



Але насправді назва походить з кримськотатарського "Кош-Кая", що означає "парна скеля". Ну а схожість на кішку вже остаточно закріпила назву)) Гора має 260 м, і сходження на неї починається з траси, не пропустіть табличку "Екологічна стежка/Экологическая тропа". Цією стежкою, власне і передбачається, що ви вийдете на вершину. Але її спершу ще треба знайти, гг)) Бо шмат стежки нормальної я пройшла від дороги, а потім кудою не йшла -- скрізь тупик або непролазні хащі (які аж ніяк не стежка). Так як я сама йшла, ті непролазні хащі мені досліджувати ніяк не хотілося, то просто покарабкалася напряму вверх.



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Взагалі я давно мріяла побувати в печерному місті -- щоб побачити те, про що пишуть в журналах для мандрівників)) Дорога від Успенського монастиря широка, хоча і не рівна. Йдеш і якщо добре постаратися і уявити, то можна відчути себе наче в ті часи.



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Посеред зими завжди хочеться літа. Влітку 2012 мені зовсім не хотілося нікуди їздити, тож Успенський монастир, печерне місто Чуфут-Кале і легендарна гора Кішка єдине, що я того року там побачила.

Монастир в печерах був заснований ще у VIII ст. (Вважається, що після гонінь у звязку з іконоборством у Візантії). З того часу неоднократно перебудовувався. В ущелині під горами колись було грецьке поселення Маріамполь, вихідці з якого у XVII ст (коли християни переселилися з п-ова царським указом у 1778 р.) заснували місто Маріуполь. Згідно однієї легенди в тій місцевості зійшла св. Марія і захистила місцеве населення від дракона, згідно іншої пастух помітив на одній із скель нерукотворний образ Богоматері, і місце його появи стало місцем паломництва і поклоніння. Під час першої оборони Севастополя в ньому була розташована лікарня.



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Этот город самый лучший город на земле


До цього літа Севастополь я собі уявляла військовим містом, з бетонними вулицями, проведеними під лінійку і без жодного деревця. Бо саме такими в моїй уяві і належало бути військовим містам. І їхати сюди зовсім-зовсім не хотіла, поїхала на 3 дні, і то з чемності, а вийшло так, що залишилася на 10. А ще вийшло так, що тепер це місто найулюбленіше в країні, разом зі Львовом. Хоча приїхала я туди з відчуттям що життя закінчилося і нічого хорошого, веселого і радісного в моєму житті більше не буде. Але це місто, безперечно, знало і більші трагедії, ніж моя. І знаходило в собі сили відновлюватися. Напевно тут дух такий і люди такі. Тут мабуть не електрика, а саме життя біжить по дротах. Тому всі, кому здається, що життя вже завершилося. пакуйте валізи і їдьте в Севастополь. Впевнена, там гарно в будь-яку пору року.

переворотом у свідомості став похід на Мангуп. про нього якось згодом. але поступово-поступово, з кожним днем, по секунді чи то сонце так на мене діяло, чи то просто заново вливалося життя. мабуть тут не буде якихось точних маршрутів і надміру інформативних описів, а просто місто, як воно мені бачилося. Скоріше враження-калейдоскоп.

Одне з найпершого, що побачила -- це пам'ятник Нахімову.



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Я вирішила, що котики, які трапилися мені цього літа на морі, варті окремого поста.

А ще я захотіла навчитися ставити вотемарки. Тому що мені здається, якщо ти приліпиш собі ту вотемарку, то ти такий вже фотограф-фотограф, ну принаймні у власних очах. А тренуватися, як казав герой відомого фільму, краще на кішках. Тож спершу я редагувала фотки, потім читала все про вотемарки, навчилася робити їх у пейнт, і в програмі FastStone (бо там можна кілька штук зараз промаркувати). Розбиралася і вчилася я то два вечори. Я хочу клац-клац і не хочу нічого редагувати. Але обидві програми мають суттєвий мінус -- коли ти виставляєш одні і ті ж параметри, на фотках різного об'єму напис буде різного розміру. А в мене фотки завжди будуть різного об'єму -- бо я кадрую, щось там міняю. І окрім редагування і проставляння тих написів ще й ужимати їх всіх до одного розміру -- це ж іще довше. Може хто знає -- є спосіб, щоб напис був одного розміру не залежно від об'єму фотки? От хочу спробувати в джімпі, а попереду грізний фотошоп, але мені здається що і там буде схоже.

Ну але зараз ми про котиків.
Оця моя улюблена. Не знаю чому, але отака безпосередня радість, коли цілого світу не помічаєш і є тільки ви з котиком)



Read more... )
beautifullady22: (ліхтар)
Цього року вдалося потрапити на екскурсію в музей-меморіал 35-ї батареї у Севастополі. Потрапила я туди доволі загадковим і містичним чином, але про це згодом. Єдине, що хочу сказати, що хоч і читала багато усілякої літератури на історичну тематику, про існування і бойові дії 35 батареї не знала досі нічого. І дивно, але в офіційній історії дуже мало цьому уваги приділяється. А знати таки варто...

Коротка історія )

Батарея №35, была вооружена четырьмя 305-мм орудиями в двух двухорудийных башнях, Управление огнем батареи велось с двух командных пунктов - главного и запасного, удаленных на 300-450 метров от артиллерийских блоков. Каждый командный пункт имел боевую рубку, дальномерный дворик, узел связи, автономную электростанцию, размещенные под землей в три этажа. Еще глужбе находились помещения приборов управления стрельбой. С артиллерийскими блоками командные пункты сообщались подземными галереями, проложенными в скале, на глубине около 20 метров. Галерея запасного командного пункта имела боковое ответвление, которое выходило к берегу моря и служило для вывода канализационных и дренажных труб, а также резервного выхода.





Фото )

Дальность стрельбы батарей позволяла им держать под огнем своих орудий огромную территорию вокруг Севастополя: на севере до Бахчисарая включительно, а на юге до Симеиза и Байдарских ворот.



Саме командування російської армії вважало дії батареї малоефективними

Read more... )

Завданням 11-ї німецької армії було перервати морське сполучення між кавказькими портами і Севастополем, а потім легко захопити саме місто після того, як закінчиться продовольство і боєприпаси.

Короткий виклад ходу подій 30 червня-12 липня )

План евакуації керівного складу армії





Фото приміщення і території батареї )

Екскурсію вони зробили на вищому рівні, і залишається тільки подякувати працівникам меморіал, що на одному ентузіазмі, без допомоги держави їм стільки вдається зробити, і, головне, поширювати інформацію.

Інформацію брала тут:

О. В. Щекотихин Херсонесская трагедия. Запоріжжя. Вид-во "Дике поле". 2012

Вікіпедія

http://35batery.ru/ru/history.html На цьому сайті можна інтерактивний план-схему подивитися.
beautifullady22: (одолень-трава)


Я сиджу на обриві на висоті 584 м над рівнем моря, а піді мною внизу 70 м прірви... Піді мною хмари легкою прохолодою вкутують зморені плечі гір, піді мною гори ділятися таємницями, які вони підслухали у вічності, піді мною дороги звязують минуле з майбутнім, а я отут на краю, а наді мною небо, а позаду довга дорога і пройдені кілометри тисячолітть, людських доль, історії, чиїхось слів, думок і нездійсненних мрій. І от ти проходиш рівниною, де колись були вулиці красивого міста, будинки, де жили щасливі люди, де потім воювали за кожен сантиметр землі, і все ж не змогли довго насолоджуватись завойованим, а зараз тут оселилися спокій і тиша, які нікого не пускають забрати більше ніж він може взяти з собою, суха степова трава лоскоче твої босі пальці і ти відчуваєш як у Бредбері, що десь на одній з цих доріг міг би зустрітися з кимось, хто жив тут набагато раніше до тебе. Зупиняєшся, стараєшся на мить осягнути все що тут було, вмістити це в одну секунду, сідаєш на краю прірви спиною до себе колишньої, залишаєш весь свій смуток і просто відчуваєш як дихає вічність поруч. І просиш в цього місця, в тих, що тут залишились, хоч і втратили все, сили. В них не залишилося міста, в них не залишилося кому розповідати все, що вони знали, але в них є що розповісти. І з кожним вдихом, з кожним новим кроком чуєш як в тебе вливається сила, впевненість, воля. Ти ще не знаєш нової себе, але ти вже чуєш в собі щось нове, відчуваєш начебто вони тобі схвально посміхнулися і ти вже не сама.
Бувають мандрівки або враження, що міняють всю тебе. Я не можу пояснити словами, що зі мною сталося на Мангупі, як я змінилася і що там відчула. ну хоч ти плач не знаю як про то розповісти і все. Звідси не можна забрати більше, ніж можна взяти з собою. Силу і волю. Рішучість, впевненість і жагу до життя. Життя, як найвищу цінність, яку треба берегти і передавати. Гордість за себе, звязок з минулим, надії на майбутнє, впевненість в теперішньому. "Що я буду робити далі?" - "Жити" відповідь, яка вибивала мене страшенно, аж поки я не зрозуміла, що це найкраще, що можна зробити і найкраще що може бути. То один з способів попасти на свою лінію життя -- жити на всі 100, але то вже зовсім інша історія.
beautifullady22: (Default)
Будемо сподіватися, що жж таки завантажить і пост і фотки))

Отож червень далекого 2011 і я їду в ботанічний сад про який скільки всього чула. Взагалі-то я їду в Лівадію, але на півдорозі до Ялти мене наздоганяє гроза і маршрут міняється)) Мені чомусь здається, що пересидіти дощ в ботанічному саду краще)))

На вході там турнікет як на метро, але мені ніколи було фоткати, бо ховалася від дощу. Але зайшла всередину і появилося сонечко. Так що якщо вас по дорозі застає гроза -- шукайте найближчий ботанічний сад -- перевірено на собі.

якась підсобна будівля -- з тим круглим дахом схожа на обсерваторію,



Read more... )

на виході мене зустрів рудий кіт-контролер, перевірив, чи я маю вхідні квитки і помахав хвостом -- сказав повертайтесь іще. Я там гуляла наче в якомусь Задзеркаллі...

Profile

beautifullady22: (Default)
beautifullady22

June 2014

S M T W T F S
1234567
89101112 1314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

  • Style: Caturday - Grey Tabby for Heads Up by momijizuakmori

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 02:44 pm
Powered by Dreamwidth Studios