beautifullady22: (Default)
Було в квітні, як і вчорашнє затемнення сонця. Але я вам хочу показати те, яке відбулося в червні 2011 року.
Я мала можливість помилуватися ним на морі, а ще й зазнимкувати. Знімала я його з тераси будинку відпочинку, під нею зводив з розуму пахощами кипарисовий парк, а внизу шуміло море. Біля мене з одного боку дивилась працівниця будинку відпочинку, а з іншого якась тітонька з відпочиваючих, яким поодинці було страшно, а зі мною ні. Мені теж було б самій страшнувато, бо навколо нікого не було, але я нікому про це не казала))


Read more... )
beautifullady22: (Default)
Думаю в післявеликодні дні якраз хороший час для такого запису.
Минулої осені побувала в Чорткові, але про саме місто і його замок іншим постом, а зараз розповім про церкву, яка мене вразила, бо такої гарної я ще не бачила, якщо не рахувати Лавру



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Цього року відкрила для себе місце ні на що з раніше баченого не схоже. Вірніше схоже -- на Крим в мініатюрі.

Бакота (перша згадка 1024 року) -- в ХІІІ ст велике місто (2,5 тис населення, 10 га) тодішній адміністративно-політичний центр Поділля. Там на місці язичницьких капищ розташовано один з найвідоміших печерних монастирів Ураїни (але про нього згодом). Був і замок, зруйнований татарами. Але остаточно як місто припинила своє існування після того, як у 1434 році було придушено повстання проти польських поміщиків. Двічі воно було прикордонним містечком (власне в 1431 році між Польщею та Литвою) і в 1918 році між Україною та Румунією.

Воєнні дії під час другої світової війни тут не велися, але найбільшою трагедією для містечка стали саме мирні часи. 1981 року було прийнято рішення затопити місто для створення водосховища під час будівництва Новодністровської ГЕС.

Ось як зараз виглядає те, що раніше було містечком. Гkибина штучного моря досягає 50 м,



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Якщо ви думаєте, що Гасконь знаходиться у Франції, то ви помиляєтесь. Д'Артаньян мав свій родовий замок та жив на львівщині. Варто лише глянути один з перших кадрів фільму з Боярським.

Свірзький замок -- саме він був знятий аж у 6 епізодах у фільмі "три мушкетери" -- це родовий замок д'Артаньяна, монастир кармеліток в Бетюні, бастіон сен-жермен (де друзі обідали і радилися, як їм обійти кардинала), також тут жив кат, який потім стратив міледі і ще на фоні замку проїжджа карета з міледі. Ще одного епізоду не памятаю.

Доїхати можна маршруткою з автостанції на Зеленій.



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Власне щоб завершити розповідь про 2012 рік, коли я їздила мало, а багато просто відпочивала. Але на цю гору зійти мусила, з моєю-то любов'ю до котів))

Чому власне Кішка? Ну подивіться самі



Але насправді назва походить з кримськотатарського "Кош-Кая", що означає "парна скеля". Ну а схожість на кішку вже остаточно закріпила назву)) Гора має 260 м, і сходження на неї починається з траси, не пропустіть табличку "Екологічна стежка/Экологическая тропа". Цією стежкою, власне і передбачається, що ви вийдете на вершину. Але її спершу ще треба знайти, гг)) Бо шмат стежки нормальної я пройшла від дороги, а потім кудою не йшла -- скрізь тупик або непролазні хащі (які аж ніяк не стежка). Так як я сама йшла, ті непролазні хащі мені досліджувати ніяк не хотілося, то просто покарабкалася напряму вверх.



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Взагалі я давно мріяла побувати в печерному місті -- щоб побачити те, про що пишуть в журналах для мандрівників)) Дорога від Успенського монастиря широка, хоча і не рівна. Йдеш і якщо добре постаратися і уявити, то можна відчути себе наче в ті часи.



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Посеред зими завжди хочеться літа. Влітку 2012 мені зовсім не хотілося нікуди їздити, тож Успенський монастир, печерне місто Чуфут-Кале і легендарна гора Кішка єдине, що я того року там побачила.

Монастир в печерах був заснований ще у VIII ст. (Вважається, що після гонінь у звязку з іконоборством у Візантії). З того часу неоднократно перебудовувався. В ущелині під горами колись було грецьке поселення Маріамполь, вихідці з якого у XVII ст (коли християни переселилися з п-ова царським указом у 1778 р.) заснували місто Маріуполь. Згідно однієї легенди в тій місцевості зійшла св. Марія і захистила місцеве населення від дракона, згідно іншої пастух помітив на одній із скель нерукотворний образ Богоматері, і місце його появи стало місцем паломництва і поклоніння. Під час першої оборони Севастополя в ньому була розташована лікарня.



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Сьогодні я вам розкажу про музей, єдиний в своєму роді в Україні. Особливо буде цікаво фотографам і всім шанувальникам фотографії, бо мова піде про музей фотиків.

Як нам каже вікіпедія, музей відкрито в 2010 році і називається він Хмельницький музей-студія фотомистецтва. Також при ньому діє дитячий гурток і проводяться виставки світлин. Організовувася музей на ентузіазмі його директора, і якщо вам пощастить, то він вам ще й багато цікавого розповість.

об'єктиви. внизу бачимо кольорові фільтри



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Этот город самый лучший город на земле


До цього літа Севастополь я собі уявляла військовим містом, з бетонними вулицями, проведеними під лінійку і без жодного деревця. Бо саме такими в моїй уяві і належало бути військовим містам. І їхати сюди зовсім-зовсім не хотіла, поїхала на 3 дні, і то з чемності, а вийшло так, що залишилася на 10. А ще вийшло так, що тепер це місто найулюбленіше в країні, разом зі Львовом. Хоча приїхала я туди з відчуттям що життя закінчилося і нічого хорошого, веселого і радісного в моєму житті більше не буде. Але це місто, безперечно, знало і більші трагедії, ніж моя. І знаходило в собі сили відновлюватися. Напевно тут дух такий і люди такі. Тут мабуть не електрика, а саме життя біжить по дротах. Тому всі, кому здається, що життя вже завершилося. пакуйте валізи і їдьте в Севастополь. Впевнена, там гарно в будь-яку пору року.

переворотом у свідомості став похід на Мангуп. про нього якось згодом. але поступово-поступово, з кожним днем, по секунді чи то сонце так на мене діяло, чи то просто заново вливалося життя. мабуть тут не буде якихось точних маршрутів і надміру інформативних описів, а просто місто, як воно мені бачилося. Скоріше враження-калейдоскоп.

Одне з найпершого, що побачила -- це пам'ятник Нахімову.



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Я вирішила, що котики, які трапилися мені цього літа на морі, варті окремого поста.

А ще я захотіла навчитися ставити вотемарки. Тому що мені здається, якщо ти приліпиш собі ту вотемарку, то ти такий вже фотограф-фотограф, ну принаймні у власних очах. А тренуватися, як казав герой відомого фільму, краще на кішках. Тож спершу я редагувала фотки, потім читала все про вотемарки, навчилася робити їх у пейнт, і в програмі FastStone (бо там можна кілька штук зараз промаркувати). Розбиралася і вчилася я то два вечори. Я хочу клац-клац і не хочу нічого редагувати. Але обидві програми мають суттєвий мінус -- коли ти виставляєш одні і ті ж параметри, на фотках різного об'єму напис буде різного розміру. А в мене фотки завжди будуть різного об'єму -- бо я кадрую, щось там міняю. І окрім редагування і проставляння тих написів ще й ужимати їх всіх до одного розміру -- це ж іще довше. Може хто знає -- є спосіб, щоб напис був одного розміру не залежно від об'єму фотки? От хочу спробувати в джімпі, а попереду грізний фотошоп, але мені здається що і там буде схоже.

Ну але зараз ми про котиків.
Оця моя улюблена. Не знаю чому, але отака безпосередня радість, коли цілого світу не помічаєш і є тільки ви з котиком)



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Пам'ятник афганцям, один з найкрасивіших, які я коли-небудь бачила. Нетрадиційний, я б сказала. Встановлений у 2007 році, на розі вулиць Театральної і Грушевського, скульптор -- все той же М. Мазур, що придумав оті милі дитячі машинки з і майданчики.



прогулятися + 34 фото )

Dolce vita

Sep. 1st, 2013 11:45 pm
beautifullady22: (кава)
Думала з чого почати осінь і треба починати її виключно з позитиву. А що нам додає позитиву восени? Правильно -- теплі обійми і шоколад. Довелося мені побувати в Вінниці, але про місто згодом, а зараз розкажу про магазин солодощів від Рошену. То не просто магазин, то якийсь казковий магазин як у Бредбері, точно.

Одні вітрини чого варті -- до речі вони всі рухаються, схоже як рухаються ляльки в ляльковому театрі, в кожній з них окрема історія і ще й звуковий супровід. А-а-а!!! Там перед тими вітринами можна довго зависати.



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Звісно моє дитинство пройшло зовсім в іншому місті, але якби воно пройшло тут, воно було б повніше, яскравіше, кольоровіше і з більшою кількістю вражень. Бо тут є те, чого немає в багатьох інших містах, і що навіть собі важко уявити, що таке буває, поки не побачиш. Пост про саме місто буде згодом, а зараз просто враження людини, якій на один день вдалося повернутися в дитинство))

Створив всю цю красу відомий скульптор Микола Мазур. Як він сам каже: Завдання мистецтва -- дати людям надію, аби їм хотілося жити. І ці оптимістичні і веселі фігурки з брухту -- відпрацьованих двигунів, пружин, запчастин, педалей і ресор, які дістали друге життя і кожного дня дарують радість малечі (і дорослим теж))) найкраще цьому підтвердження.

На розі проспекту Свободи і проспекту Миру є композиція Сад -- уявне казкове місце, звідки ніколи не відлітають птахи, і в якому завжди живе весна.

Бременські музики))



Повернутись у дитинство )
beautifullady22: (Default)
Отож той самий Збараж з фільму "Вогнем і мечем", який так хочеться побачити.

Біля залізничного вокзалу в Тернополі маршрутки №20 і 22 завезуть вас прямісінько на автовокзал, звідки ви вже без проблем знайдете автобус в потрібному напрямку.

Вам треба доїхати до танка, так і кажіть водієві))

першим в місті вас зустріне Богдан Хмельницький



який стоїть якраз перед ратушею



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Цей пост я теж давно вже збиралася написати))

В Тернополі ми були нецілих півдня і то дуже мало, щоб оглянути місто і проникнутися духом. Але для мене воно якесь... молоде. Ну, то якщо казати одним словом)

Архікатедральний собор Непорочного Зачаття Діви Марії, збудований в 1749-1779 роках. Одна з найгарніших церков, які я коли-небудь бачила.



Ми якраз в Неділю були в Тернополі, і що мені там сподобалось -- як і в багатьох містах на західній Україні там зранку цілими сім'ями люди йдуть до церкви, а потім гуляти центром і довкола ставу. І в місті було так тихо-тихо, спокійно -- ну от як має бути в Неділю.

Дуже гарний розпис всередині. Тут справді так урочисто, легко і світло, що ти чуєш як те світло огортає тебе з усіх боків

Read more... )
beautifullady22: (ліхтар)
Цього року вдалося потрапити на екскурсію в музей-меморіал 35-ї батареї у Севастополі. Потрапила я туди доволі загадковим і містичним чином, але про це згодом. Єдине, що хочу сказати, що хоч і читала багато усілякої літератури на історичну тематику, про існування і бойові дії 35 батареї не знала досі нічого. І дивно, але в офіційній історії дуже мало цьому уваги приділяється. А знати таки варто...

Коротка історія )

Батарея №35, была вооружена четырьмя 305-мм орудиями в двух двухорудийных башнях, Управление огнем батареи велось с двух командных пунктов - главного и запасного, удаленных на 300-450 метров от артиллерийских блоков. Каждый командный пункт имел боевую рубку, дальномерный дворик, узел связи, автономную электростанцию, размещенные под землей в три этажа. Еще глужбе находились помещения приборов управления стрельбой. С артиллерийскими блоками командные пункты сообщались подземными галереями, проложенными в скале, на глубине около 20 метров. Галерея запасного командного пункта имела боковое ответвление, которое выходило к берегу моря и служило для вывода канализационных и дренажных труб, а также резервного выхода.





Фото )

Дальность стрельбы батарей позволяла им держать под огнем своих орудий огромную территорию вокруг Севастополя: на севере до Бахчисарая включительно, а на юге до Симеиза и Байдарских ворот.



Саме командування російської армії вважало дії батареї малоефективними

Read more... )

Завданням 11-ї німецької армії було перервати морське сполучення між кавказькими портами і Севастополем, а потім легко захопити саме місто після того, як закінчиться продовольство і боєприпаси.

Короткий виклад ходу подій 30 червня-12 липня )

План евакуації керівного складу армії





Фото приміщення і території батареї )

Екскурсію вони зробили на вищому рівні, і залишається тільки подякувати працівникам меморіал, що на одному ентузіазмі, без допомоги держави їм стільки вдається зробити, і, головне, поширювати інформацію.

Інформацію брала тут:

О. В. Щекотихин Херсонесская трагедия. Запоріжжя. Вид-во "Дике поле". 2012

Вікіпедія

http://35batery.ru/ru/history.html На цьому сайті можна інтерактивний план-схему подивитися.
beautifullady22: (одолень-трава)


Я сиджу на обриві на висоті 584 м над рівнем моря, а піді мною внизу 70 м прірви... Піді мною хмари легкою прохолодою вкутують зморені плечі гір, піді мною гори ділятися таємницями, які вони підслухали у вічності, піді мною дороги звязують минуле з майбутнім, а я отут на краю, а наді мною небо, а позаду довга дорога і пройдені кілометри тисячолітть, людських доль, історії, чиїхось слів, думок і нездійсненних мрій. І от ти проходиш рівниною, де колись були вулиці красивого міста, будинки, де жили щасливі люди, де потім воювали за кожен сантиметр землі, і все ж не змогли довго насолоджуватись завойованим, а зараз тут оселилися спокій і тиша, які нікого не пускають забрати більше ніж він може взяти з собою, суха степова трава лоскоче твої босі пальці і ти відчуваєш як у Бредбері, що десь на одній з цих доріг міг би зустрітися з кимось, хто жив тут набагато раніше до тебе. Зупиняєшся, стараєшся на мить осягнути все що тут було, вмістити це в одну секунду, сідаєш на краю прірви спиною до себе колишньої, залишаєш весь свій смуток і просто відчуваєш як дихає вічність поруч. І просиш в цього місця, в тих, що тут залишились, хоч і втратили все, сили. В них не залишилося міста, в них не залишилося кому розповідати все, що вони знали, але в них є що розповісти. І з кожним вдихом, з кожним новим кроком чуєш як в тебе вливається сила, впевненість, воля. Ти ще не знаєш нової себе, але ти вже чуєш в собі щось нове, відчуваєш начебто вони тобі схвально посміхнулися і ти вже не сама.
Бувають мандрівки або враження, що міняють всю тебе. Я не можу пояснити словами, що зі мною сталося на Мангупі, як я змінилася і що там відчула. ну хоч ти плач не знаю як про то розповісти і все. Звідси не можна забрати більше, ніж можна взяти з собою. Силу і волю. Рішучість, впевненість і жагу до життя. Життя, як найвищу цінність, яку треба берегти і передавати. Гордість за себе, звязок з минулим, надії на майбутнє, впевненість в теперішньому. "Що я буду робити далі?" - "Жити" відповідь, яка вибивала мене страшенно, аж поки я не зрозуміла, що це найкраще, що можна зробити і найкраще що може бути. То один з способів попасти на свою лінію життя -- жити на всі 100, але то вже зовсім інша історія.
beautifullady22: (Default)
Будемо сподіватися, що жж таки завантажить і пост і фотки))

Отож червень далекого 2011 і я їду в ботанічний сад про який скільки всього чула. Взагалі-то я їду в Лівадію, але на півдорозі до Ялти мене наздоганяє гроза і маршрут міняється)) Мені чомусь здається, що пересидіти дощ в ботанічному саду краще)))

На вході там турнікет як на метро, але мені ніколи було фоткати, бо ховалася від дощу. Але зайшла всередину і появилося сонечко. Так що якщо вас по дорозі застає гроза -- шукайте найближчий ботанічний сад -- перевірено на собі.

якась підсобна будівля -- з тим круглим дахом схожа на обсерваторію,



Read more... )

на виході мене зустрів рудий кіт-контролер, перевірив, чи я маю вхідні квитки і помахав хвостом -- сказав повертайтесь іще. Я там гуляла наче в якомусь Задзеркаллі...

beautifullady22: (галактика)
Проігнорувавши прогнози погоди, ми таки поїхали мандрувати. При тому толком самі не знаючи куди і де врешті опинимось. І шокували тіток-касирок на вокзалах питанням "А куди звідси можна поїхати так щоб в гори?")) І вони не сварилися, а розказували, який поїзд куди їде, куди є квитки, куди нема і як орієнтуватися в незнайомих містах. Але з чого починається будь-яка мандрівка? Правильно - з вокзалу.
Львівський вокзал з його даху:





Read more... )

Profile

beautifullady22: (Default)
beautifullady22

June 2014

S M T W T F S
1234567
89101112 1314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

  • Style: Caturday - Grey Tabby for Heads Up by momijizuakmori

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 10:43 pm
Powered by Dreamwidth Studios