beautifullady22: (Default)
Одним словом в мене сьогодні одне розстройство. Бо давно я вже хотіла сходити в театр Заньковецької на "Гуцулку Ксеню". Знайомі всі гарно відгукувались, назва ммене інтригувала, одним словом сьогодні нарешті зібралася і пішла. І що? Всі квитки продані, і то серед тижня! Мало того, до П'ятниці теж усе продано, на "Кризу" 13 грудня залишилось кілька місць іто якихось не дуже хороших, та й хто знає що ще того 13 грудня буде, на "Хануму" 25 квитки не продають і не знають чи продаватимуть. Я так зрозуміла квитки може в різні організації розішлють - Новий Рік все ж таки. Одним словом моя жага до прекрасного залишилась незадоволена. Давно вже такого не було - щоб всі квитки розкуплені - і до речі багато людей приходило - і йшло ні з чим. Так що весь мій макіяж і зачіска - ну не даремно звісно, бо кайф від себе зловила - але хотілося б таки на виставу втрапити. Пічялька....

А звідки вона в мене з'явилася - ота жага до прекрасного? А от випадково як завжди натрапила на аніме La corda d'Oro - Золота струна. А-а-а! То щось неймовірне! Ну перш за все - це музичне аніме. Ну якщо є мюзикли і музичні комедії, то чого б не бути музичному аніме? Отож. Аніме розповідає про дівчинку, Хіно Кахока, яка зустріла музичного ельфа, він їй подарував чарівну скрипку і якимось дивом вона мала брати участь в музичному конкурсі, хоч про музику ні бум-бум. А в тій школі, де відбувається конкурс, є ще й музичне відділення, в основному в конкурсі беруть участь учні звідти, вони щодня тренуються - і тут якась новенька. Вона до речі про музику ніц не знає, але в неї, завдяки скрипці, виходить все саме собою. От вона мені чимось мене трохи нагадала в часи коли я ще руда була - вічно спізнюється в школу, вічно кудить біжить, на когось налітає, постійно вляпується в якісь пригоди. Тому мені і було дуже цікаво дивится))То такий вступ - а далі набагато цікавіше. Добре розкрита тема - що от не достатньо якихось особливих здібностей - треба ще постійно над ними працювати. І ще те - що інколи треба починати все з початку, деколи навіть з гіршим результатом, ніж в тебе був до того - але якщо ти справді робиш те, до чого лежить твоє серце - то абсолютно нічого не означає. І от там в кожній серії звучать просто неймовірні класичні композиції, для піаніно, флейти, скрипки, кларнета і віолончелі і саксофона (а саме на таких інструментах грають учасники конкурсу). В кінці кожної серії той музичний ельфик розказує про відомих музикантів або музичні інструменти.
І там показується, чим саме є музика для музикантів, як вони чують її зсередини, що то є їх зовсім інший ніж у всіх внутрішній світ. Як за допомогою музики можна розповісти іншій людині все, все що хочеш сказати. До речі - так популярна у всіляких аніме тема кохання. Про кохання тут якраз мало. Але - до кінця першого сезону всі хлопці-учасники конкурсу закохалися в Кахоку. Що не може не тішити,))
А ще - воно якесь таке ніжне-ніжне і добре-добре. І от що зауважила - аніме взагалі мало дивлюся, але вперше побачила, як вони ввічливо одні до одних ставляться. Правда на мій смак вони аж занадто часто вибачаються. Ну, у самому вибаченні звісно нічого поганого немає - напартачив щось то вибачся, самому ж легше стане. Але там вони мало оте "вибач" замість "привіт" не кажуть. Показано добре ввічливе ставлення до батьків, і те, що воля батьків для них - закон. А ще побачила, що молодший брат, навіть нехай талановитіший, не може перевершувати в своїх досягненнях старших братів.
І взагалі - воно таке класне - от дивишся - і здається, що ота музика десь в тобі звучить... От зараз пишу і посміхаюся) Одним словом всіляко рекомендую. Подивилася перший сезон і 1 серію другого - чекаю коли вийде весь другий сезон.
beautifullady22: (читає)
От шукала інструкцію до дій, як з фоток змонтувати відео. Ну нашукала, але ще не вникла, бо можна за допомогою різних програм. Але побачила одну штуку - виявляється можна малювати мультики.)) От просто в Paint. Ну і далі я вже сиділа і дивилася ютубні мультики. І собі схотілося)) Не знаю, коли мені вистачить часу таке зробити, але на замітку. світ відповідає на мої невисловлені вслух бажання - підсуває щось цікаве для освоєння.

От цей сподобався - він не такий, як більшість, над ним довшепопрацювали, дуже сумний, але такий - аж віриться



а цей трохи іншого типу - умм...) про Архітекторів - дивіться)



ну і звісно куди ж без котів. правда тут на "цьомі" варто було б завершити - ну або історію якось продовжувати. Да-да - після цьомів історії якраз і починаються ,)))

beautifullady22: (читає)
Как посреди огней вечерних и гудков машин
мчится тихий огонек моей души...


От за оті дні біганини стільки людей пропускаю крізь себе. Я не можу якось -- завжди як людина навіть попри мене пройде -- я чую, як їй -- її емоційний стан -- деколи навіть думки -- правда не словами -- а чи вони спокійні, чи навпаки сполошені, чимось стривожені. І то таке різнобарвне, різноемоційне полотно з того виходить -- що ніякому художнику навіть під глюками таке не присниться. я не знаю. який мій настрій -- він мікс того всього, до чого я навіть не хотячи доторкаюся. В П'ятницю -- спішу на кіно -- побачила колишню однокурсницю -- вона мене не впізнала, а я поспішала -- йде -- задумана про щось своє, голову опустила -- і видно не веселі думки думає -- а в універі вона була з тих, які думали, що підкорять цілий світ)
далі по вулиці -- дівчина в компанії -- макіяж -- як з гламурного журналу -- величезні смокі -- правда їй пасувало -- але погляд -- погляд людини що може просто вбити на місці і пройти повз -- давно вже такого холодного погляду не бачила -- останній раз -- в якогось дядька, якого на моїх очах арештувала міліція -- в нього був погляд наче йому всеодно що буде далі з усім на світі в кінотеатрі -- мама з візочком -- в візочку дитина десь півроку)) і вже дивиться арт-хаусне кіно))
Субота -- ще більш калейдоскопічно -- дівчинка, що притулившись до стіни малює ліхтарі в зошиті в клітинку, пара молодят -- йдуть кудись фоткатися по відомих львівських місцях -- в молодої такий вигляд -- ніби вона зовсім не соображає, що навколо діється, і хоче бути десь не тут..., чоловік за столиком вкав'ярні -- який побував у багатьох країнах(мені про то знайомі сказали) і на обличчі втома тих всіх доріг, інший знайомий -- сумний сьогодні, невеселий -- хоч активно включається у всі розмови -- але очі -- як погаслі ліхтарики, знайома збоку -- старається справити на усіх вражекння -- занадто старається... а всередині їй холодно -- так холодно -- що аж біля неї сидіти холодно... повертаюся додому --- їду в маршрутці -- біля Оперного натовп, швидка -- хлопчина лежить серед дороги, біля нього на колінах дівчина -- вона його не пускає -- не пускає туди... підбігають лікарі, підвозять носилки, хтось фоткає номери машини, що припаркована поруч...

а всередині -- всередині теж багато людей -- вони сидять тихо,не турбують мене, поки я їх не зачеплю музикою, цитатою, просто запахом осіннього повітря -- і тоді вже починають прокидатися, говорити -- просто тому що давно не говорили чи їм цікаво -- потім знов заснуть з усього світу їм найзатишніше в мене всередині, я знаю -- і от думаю -- чи хочу я з ними ділити себе -- і чи мені пусто не стане без них?

А ось хорошим підсумком цього дня і взагалі думок, якими я останнім часом переймалася -- став оцей мультик -- він відповів на деякі питання)



p.s. сьогодні тричі у стрічці зустрічала згадку про ангелів :)
beautifullady22: (Default)
Дуже гарний мультик ще з дитинства -- такий добрий-добрий. І в ньому покзана така модель стосунків -- коли всі однакові, немає когось головного, і не важливо хто буде голвним. Колись ігри були такі -- що діти з них вчилися нгавичок -- щоб щось вміти, а зараз вчаться лідерствувати.

Profile

beautifullady22: (Default)
beautifullady22

June 2014

S M T W T F S
1234567
89101112 1314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

  • Style: Caturday - Grey Tabby for Heads Up by momijizuakmori

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 10:40 pm
Powered by Dreamwidth Studios