beautifullady22: (Default)
Ми звикли до великих цифр. Напевно тому, що імперіям для збереження власної могутності легше ховатися за великими цифрами, тим самим підкреслюючи і нівелюючи те, які ж маленькі окремі люди. Коли читаємо книжки про ВВ, про різноманітні переломні битви в історії, відлік вівся на мільйони. І ця цифра здавалася нам якраз відповідною до факту, що перемога нарешті відбулася. А коли ми читали про те, що десь відбувся бій де було залучено кілька десятків військових -- це й не здавалося серйозною цифрою, не сприймалося, як щось важливе. А зараз бачу, що навіть десять людей, це велика втрата, а декілька десятків людей здатні перетворити на пекло життя цілого міста. Мільйонні жертви -- це взагалі всесвітня трагедія, яку розум відмовляється сприймати. Бо нема з чим порівняти. Я тепер знаю, як виглядає війна в масштабі кількох десятків і не хочу знати як вона виглядає в масштабах мільйонів...
beautifullady22: (Default)
не знаю, може фейк, але це настільки феєрично, що збережу в себе, як екземпляр новин смутної епохи самашествія. Виділення -- мої.

Незаконно назначенный премьер-министр Крыма Сергей Аксенов подписал распоряжение о строительстве трехметровой бетонной стены, будет проходить по границе Херсонской области и Крымского полуострова.

Стоимость сооружения стены - 53 млн. долларов. Часть средств даст Россия , а остальные 23 млн. пожертвуют сами крымчане. Генподрядчиком этого строительства будет строительная фирма спикера крымского парламента Владимира Констатинова . [ось так тепер в законний спосіб можна зняти чергові побори з населення]

На строительство планируется привлечь около 500 тыс. жителей полуострова. Каждый из них будет вынужден отработать 5 дней на объекте. Этот срок будет добавлен в трудовой стаж .

Как отметил Сергей Аксенов , бетонную стену строят для того чтобы в Крым не смогли проникнуть бандеровцы, члены «Правого сектора» и жители западных областей Украины. А также , чтобы остановить поток мигрантов из полуострова. По словам премьер - министра, строительство таких стен это нормальная практика в развитых странах мира. В качестве примера он привел Берлинскую стену, стену между Израилем и Палестиной и Великую китайскую стену.

- Как только мы решим вопрос с поставками электроэнергии на полуостров , к стене будут подведены электричество . Также в перспективе будет выкопан 5- метровый ров с водой , заостренными кольями и , возможно даже аллигаторами - поделился планами Аксенов.

Глава Крыма отметил , что сооружение такой стены положительно повлияет на крымчан , ведь даст им ощущение защищенности. А кроме того совместная работа на объекте сдружит их и способствовать лучшему взаимопониманию между различными национальными группами и религиозными конфессиями.
beautifullady22: (Default)
Я майже не дивлюся телевізора і бачу, що в деяких питаннях відстаю від пересічного глядача тв. От, наприклад, відкрила для себе програму "Ревізор" -- сиджу, дивлюся. Відкриваю закулісся кухні улюблених ресторанів. Грустю... Два плюси передачі -- гарно сервірована їжа, і мені попався випуск з професійним готельєром -- знаю тепер, на що звертати увагу в готелях.
beautifullady22: (Default)
От лежу вже третій день хворію. І як на зло -- в таку гарну погоду. Ну не могла захворіти на 5 днів раніше, коли дощ зі снігом падав? спершу захворів тато, потім через 5 днів ми з мамою і вже 3 дні в хаті суцільний лазарет. От лежу собі і думаю -- на людину в світі скільки напастей.Віруси, простуди, травми, екологія, чорнобиль, тітушки. От чого Путін на грип не захворів перед тим, як договір ратифікувати? От вважається, що люди хворіють щоб все обдумати і їхня енергетика покращується. Але коли я лежу така ледве жива, я не маю сили ще й думати і відповідно покращувати свою енергетику. Здорова я б більше надумала. А намучитися в наказання за попередні життя в же скільки відмучилася -- декотрим людям би на пару життів сало. Так що думаю мої рахунки перед кармічними законами впорядк.Я собі просто хочу жити.

Мені цього разу гарні марення марились. Думати я ні про що не годна, але від недавно почала акварелями малювати і мені ввижалися картинки,кольори, ммм...

А взагалі-то злюся, бо оця вимушена бездіяльність -- то просто викреслені з життя дні. а в моєму житті скільки тих викреслених днів було... просто шкода часу

Думки

Mar. 20th, 2014 02:41 am
beautifullady22: (Default)
я вже котрий деньхочу тут щось написати, але спершу тисну почитати друзів і так зачитуюсь, що вже ніч, а голова вже негодна про щось думати.

Одна от думка, раніше я була максимум толерантною -- і казала всім, хто вів антиросійські чи антиукраїнські суперечки -- перестаньте, вам же ж конкретно нічого (москалі/бандерівці) не зробили. Невже ви хочете, щоб і ваші діти воювали? Хтось же мусить це припинити. А зараз я вже так не думаю. І дітей і внуків своїх навчу.Хоч знаю, що це я неправильно роблю...

І друга думка -- думаю, що заставляє людей виходити на площі. ну окрім ідей, про які сто раз писано у всіх газетах. люди дуже довго живуть з думкою, що від них нічого не залежить. а кожна нормальна істота нормально почувається -- коли чує, що може захистити себе і свою територію. в нас і в інших країнах теж давно вже цього відчуття немає, бо приходиться протистояти не таким самим як ти одиницям а системі. Тому вихід на площі і дає можливість сублімувати оте -- почуватися господарем власного життя.

Третя думка -- ото "моя хата скраю" -- тільки не смішіть мої капці, бо я не вірю, що людина з вищою освітою (ммм... в часи, коли папірець про закінчення вузу явище відносне -- приймімо за вищу осв. суму знань, яку мав би дати вуз) ніяк не відноситься до всього, що робиться навколо. Вона може до пори до часу не вживати рішучих дій -- от як німецька вівчарка не звертає уваги на шавку, що тявкає довкола. Але і вона знає і інші знають, що позицію має. А оте -- мені всерівно, білі, червоні чи зелені -- тільки б мене не чіпали, а чо мене чіпати -- я мирне, пухнасте звірятко, нікого не чіпаю, і ні про що таке навіть знати не знаю. Це мені нагадує (я читала багато науково-популярних книжок про життя тварин) про ієрархію у собакоподібних (собак, вовків, лисиць, гієн) що коли допустим зчепляться двоє, і один перемагає, другий якщо не хоче, щоб його загризли, лягає на спину, піднімає лапки і підставляє живіт. повна позиція покори. але мені здаєтсья, що воно ще десь підсвідомо нагадує і як маленькі цуценята підсавляють животики коли їх мама вилизує (там теж ціла система, то помагає їм краще завоювати їжу і т.д.) і от маленьке безобідне цуценятко не становить комусь загрози,то хто його чіпатиме. молодняк у зграї навпаки захищають. і от ті люди і кажуть щось на кшталт -- я зовсім безборонний, майже не існуючий (нема своєї позиції-думки-духу -- то майже й не існуєш) не їж мене. Але не може бути, щоб душа (як вмістилище енергії) була пуста. Вони свою душу віддають.
Люди які кажуть мені всеодно, які не висловлюють (чітко) якусь свою позицію -- я їм не довіряю. Бо вони все роблять зі своєї вигоди. Для мене краще мати друга, думки якого з моїми не сумісні. Але я знаю які вони. Лдина, яка каже, що їй все рівно, лиш би її спокій не чіпали -- тільки дружба зі мною почне заважати її спокою -- одразу про мене забуде.
beautifullady22: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] tettigona at "КОХАНИЙ, ЦЕ ВІЙНА?.."
"Де татко? Я хочу до татка! — ридав Арсенчик, обхопивши мене руками за шию. — Чому нас до нього не пускають?"

Уночі я прокидаюся від кожного різкого звуку. Стріляють? Втискаюся щосили в подушку, коли низько-низько над будинками пролітає літак, коли гуркотить вулицею важка військова техніка. Притискаю до себе сина і хапаюся за мобілку. Як там в облозі коханий?

І щоразу серце терпне від жаху, коли він не відповідає. Може, окупанти вже почали стріляти? Андрійку, може, наш синочок — уже сирота?
Read more... )
beautifullady22: (ліхтар)
Originally posted by [livejournal.com profile] laura_corolla at Пророссийские защитнеги Крыма: наваляй бабушке!
Как похоже на события на Манежной две недели назад...

Originally posted by [livejournal.com profile] tumannaya_feya at Пророссийские защитнеги Крыма: наваляй бабушке!
Хотите, покажу, как выглядит настоящий фашизм?

Оригинал взят у [livejournal.com profile] gvozdeff в Очарование прежнего Крыма

"Не знаю, как на запись в Фейсбуке сделать ссылку, поэтому копирую текст:

Только что говорила со своими крымчанами. Они в ужасе от происходящего и оттого, что понимают, что оставаться в Крыму, в случае присоединения его к России, они не могут, а главное, не хотят. Большая семья в разных поколениях которой все мужчины были и, по-прежнему остаются, морскими офицерами. На долю нескольких членов этой семьи уже однажды выпал ГУЛАГ. Они не хотят повторения. Они граждане Украины. Об этом 82-летняя Надежда Николаевна Самойлова вчера осмелилась заикнуться на стихийно образовавшемся митинге протеста в центре Севастополя. На пожилую женщину, учителя русского языка и литературы с пятидесятилетним стажем накинулись два человека в казачьей форме. Они кричали на нее и обзывали фашисткой. Ее! Интеллигентнейшего человека обладающего энциклопедическими знаниями! Женщину, привившую любовь и уважение к русской литературе многим поколениям своих учеников, вырастившую трех сыновей-офицеров и семерых замечательных внуков! Женщину, отец которой, был посмертно удостоен звания Героя Советского Союза!... Вчера у их дома весь вечер стояла неотложка, а сегодня Надежда Николаевна сказала мне, что Крым еще не видел такого нашествия. Нашествия новых фашистов. Фашистов, говорящих на русском языке, с православными крестами и нагайками наперевес. Кичащимися своей безнаказанностью мракобесов, готовых задушить любого, кто посмеет поднять свой голос в защиту собственного мнения, и своего достоинства. Она говорит, что не знает, что будет с ней дальше, что ей тяжело оставлять дом, в котором росла она и выросли ее дети, что здесь дорогие ее сердцу могилы родных и близких... В Севастополе прошла вся ее жизнь, а сегодня она понимает, что ни ей, ни ее детям и внукам в Крыму больше нет места. В голосе этой пожилой русской женщины звучала невыразимая тоска и боль, когда она сказала о том, что Крым накрыла волна мракобесия, жестокости и злобы и о том, что пришла эта волна из ее, прежде такой любимой, России"

Оттуда

Нашла на Ютубе видео. Если ей 82, она точно помнит, что такое война.
Моя бабушка младше на 4 года - помнит как вчера, даром, что, будучи дочерью комдива, она наверняка была более защищена, почти постоянно находясь в части.

"Я не боюсь..."

beautifullady22: (ліхтар)
Вчора на сцені львівського Євромайдану вийшов лікар з закарпаття, який рятував і не зміг врятувати того 17-річного хлопчину. Він плакав і просив у людей вибачення за те, що не зміг його врятувати. Ото справжня людина. Не жалів свого життя, рятував життя інших і ще й тепер плаче і каже вибачте, робив все, що зміг і не врятував. Отаких людей я хочу бачити навколо, жити між такими, і щоб мої діти були такими ж і між такими жили.

Зараз мені здається час не тільки для перезавантаження влади, а і для кожного. Бо не годен від того всього відійти, багато з того, що раніше важливим було зараз здається зовсім не важливим, другорядним. Фейсбучиком гуляє вже картинка з закликом не давати і не брати хабарів. Це добре. Але то не тільки в хабарях справа. В тому, щоб себе робити кращим кожного разу. Бути поруч з сильними і самому стати сильним. Приклад тепер є в кого брати. Багато людей, з яких можна взяти приклад. І роботу свою робити так, щоб не встидно перед собою. І кожному з нас думаю варто ще раз перечитати історію. Я от перечитуватиму. Хоч і так її знаю, але все ж.




Read more... )

і годі вже розглядати палаци тих хапуг. їхнє золото їх від розплати не вбереже. он ще скільки зниклих без вісти, поховалися всі пташки, а вони ж так просто нікуди не дінуться, всеодно свою погану справу робитимуть, бо іншого не вміють, а мізки в них промиті, і щось вже сьогодні в новинах ажіотаж з пошуками ялинковича притих. Зате про вибори всі триндять -- погодився, не погодився, від крісла відмовився. Тьху.

Я оце і подібні відео переглядаю і переглядаю. Таке одразу просто не вкладається в голову, мені кожного дня все сумніше стає. І крутити їх треба по всіх каналах, нехай в якості соціальної реклами чи якось так, але хоча б рік. Або стільки, поки до людей не дійде.

beautifullady22: (ліхтар)
Зараз окрім всіх інших є ще одна проблема. На Сході і в Криму почнуться провокації. Люди, переодягнені на учасників майдану, бандерівців, західняків, будь кого, кого можна ідентифікувати як бандерівця, роблять провокації, зачіпають місцеве населення. І скрізь місцеві організовуються в дружини. Вже є випадки, знаю з достовірного джерела. Не знаю, чому людям так хочеться воювати, але очевидно час від часу всім пару хочеться випустити. Тому жителі півдня і сходу -- пильнуйте!

Ви не мусите бути прихильниками Європи, майдана, заходу, опозиції. Просто бачите, що до вас підходить незнайома людина і щось від вас хоче -- відійдіть, не говоріть, не йдіть на діалог. Тому що почнеться партизанщина, а в бійці своїх від чужих не відрізниш.
beautifullady22: (одолень-трава)
В країні незалежно від регіону падають леніни і гривня, незалежно від регіону сбу та податкові палять свої документи. Промінь світла з майдану наче розщепився на весь спектр і висвітлює усе, що ховалося в тіні і робило свою підлу справу. Ще буде багато змін там, де ми навіть не сподівалися, то як довго не прибирати в домі, де живеш, речі стають просто непридатними.

Одне не зміниться -- не повернуться вже додому ті, кого сьогодні провели в останню путь. І дивитися, як плачуть батьки за молодими дітьми, нестерпно. Гинуть завжди чомусь найкращі.

beautifullady22: (Default)
Я от думала, що ляжу спати, але засіла читати косметисту (хто не знає -- сайт такий про косметику) і там в одному коментарі знайшла:

у меня, в период бурной молодости, была черная помада мэри кей! тогда у меня были рыжие волосы, я делала бешеный начес на половину головы, надевала драные джинсы, кеды и платье из двойной ткани: полупрозрачной черной снизу, бежевой в дырках и затяжках — свеху. фасон с длиннющим расклешонным рукавом на одно плечо.

народ на улице, наверное, меня шугался и прохожие думали про меня что-то однозначно нехорошее))))) но мне тогда было все равно. я наслаждалась образом, в котором было весело и комфортно.


от. згадала свою молодість. і згадала справді оте відчуття -- коли ти зливаєшся з отим образом, який на себе приміряєш. І от зараз поки я все оце пишу, як умудрьонна опитом доросла тьотя думаю, що причина того є те, що зараз Я вже остаточно сформоване і стійке, а тоді воно ще формувалося, було не таким стійким, і ти справді вірив, що отой образ, отій дівчині в камфуляжних штанах і рваних джинсах почуватися вільно допомагають саме рвані джинси. Очевидно почуватися вільно було якось повязано з якорем -- рваними джинсами.

А зараз зовсім і абсолютно -- що б не одягнула, якого стилю -- на світовідчуття зовсім не впливає. Якби не той комент -- так і не помітила б тих змін в собі. От так буває деколи. Зміни відбуваються, але повільно і для тебе непомітно. А потім одного дня прокидаєшся і опа! дійшло -- "а я вже нова" -- і аж сама собі дивуєшся.)

Перечитала -- фу. Я не умудрьонна опитом, я занудна тьотя. Розбираю все по косточкам і розкладаю по поличках. Кошмар.

p.s. а, і ще. я рада, що в моєму житті були рвані джинси. просто то такий досвід -- який ні з чим не порівняєш і нічим не заміниш. Справді відчуття волі. І його можна включити собі в будь-який час і в будь-якому одязі.
beautifullady22: (Default)
От подумалось, часто питають (чи хтось, чи люди самі себе) "Чи ви задоволені своїм життям?" А треба просто любити своє життя. І тоді воно обов'язково полюбить вас)) тому що ваше життя вже придумане для вас, воно унікальне і в ньому і справді багато причин для радості. Ну нехай навіть гілочка винограду, лак нового кольору чи просто гарна погода. Зараз я наповнюю своє життя любов'ю саме в такий спосіб -- люблю своє життя. Не себе, а все, що навколо і все, що мене радує.

А ще би було добре знати точну дату коли наступає момент, коли вже переболіло. Так би ти собі терпів, але точно знав, що він настане. А так в деякі моменти особливого згущування фарб починаєш думати -- а що, як я вже ніколи не буду щаслива?
beautifullady22: (ліхтар)
Все неприятности рано или поздно заканчиваются

з розмови


Так мені сказав один друг в розмові. Так воно і є. І ще -- от колись я думала, що світ рушиться надовго. Потім, що світ рушиться тільки на 3 дні. А тепер бачу що він зовсім не рушиться, бо те що ти собі набудував -- твій дім, пакетики чаю, красиві горнятка, речі, які ти любиш і які люблять тебе - вони нікуди не одінуться. То просто не в силі якоїсь одної людини знищити весь набудований вами світ. Тому зовсім не бійтеся -- світ нікуди не рушиться. і не лінтяйтеся -- набудовуйте і набудовуйте собі -- воно вам потім помагатиме і буде завжди з вами.

Поза тим в мене клубок в горлі і немає слів. І сліз теж немає. Але фігово так, що капец. Але що вже. Я просто часто зупиняюся щоб часто подихати. Багато проблем і суму можна просто продихати. Здається для того навіть спеціальна техніка якась є, названа якимось хитрим словом)) Я тут якось непомітно для себе встигла ще раз змінитися. Мені вже не потрібна агресія чи злість, щоб далі жити (хоч злюся я далі)). Мені хочеться простоти, спокою і впевненості. Концентрації. Я от почала звертати увагу на такий тип жінок, от знаєте є такі прості але живі водночас. Надійні. Простих дівчат в футболках і сандаликах є багато. То не те. То важко пояснити. Раніше я думала -- як в них напевно все грусняково в житті, коли вони ніяк спеціально не стараються хоча б слідувати моді. А тепер я навчилася вирізняти їх з-поміж інших, навіть тих, в яких може і справді все грусняково. Вони інакші -- вони світяться. От є така простота і водночас впевненість, що світиться. З такими людьми не страшно навіть вночі незнайомою дорогою кудись йти. То не означає, що вони строгі, серйозні або занудні. Скоріше навпаки))

Гуляла сьогодні в лісі -- якийсь злий дядько вигулював маленького песика -- лабрадора десь міс. 3-4. А той за ним йти не хоче. А за мною побіг)) Ну а я ж гуляю взад-вперед по одній алеї вертаюся назад. Дядько знов того песика гонить. І сварить аж матюкає. А той знов за мною біжить))

от думаю нафіга такому здоровому і накачаному дядьку такий маленький дитячий песик. Йому би боксер, який би повернувся, і вгриз добряче за таке ставлення до себе. Але напевно такі люди щоб позлитися вибирають таких милих і маленьких. А вони всі до мене біжать)) Коліжанчині собаки теж до мене біжать ховатися, коли вона на них сварить, хоч на інших гавкають.

Живу

Aug. 4th, 2013 01:57 am
beautifullady22: (одолень-трава)
Вчися Олю жити далі, ти все ще шукаєш стежки у дитинство, а доросле життя затягує тебе на ескалатор... Я вже живу як зарядку роблю і зуби чищу. Але то не правильно.
beautifullady22: (ліхтар)
Знайшла сьогодні на нозі кліща. Де взяла -- уму нєпостіжимо. Методом шуршання в інтернеті вияснила, що то собачий кліщ ( з сірою дупкою). Коричневі -- то лісові кліщі. Ну помастила олією. Почекала-почекала. Потім знову помастила. Але він живучий, а я не хотіла довше чекати, бо боялася, щоб він вглиб не заповз. Отож -- взяла і викрутила. Правда за годинниковою стрілкою. Тягнувся він важко, витягнувся зі звуком, ніби щось відривається. Але кажуть, що так має бути. Сиджу і думаю чи всього його витягла. Ну але він разом з носиком витягся. Поставила в баночку, сховала в холодильник))) Полізла читати все про кліщів.

Так от -- мастять його олією не тільки для того, щоб він задихнувся, а ще й для того, що олія його мязи розслабляє і він тоді вже не сопротівляється. З того всього зрозуміла, що коли він вже насмоктався, то треба бігти до лікаря. А коли тільки вкусив, можна пробувати і самому. А, до речі, мене вкусила мужская особь. Вони довші і худіші. Ну... він мене в таке місце на нозі вкусив, яке мякеньке, смачненьке і яке й чоловіки люблять кусати, тому в то я повірю)) Чого викручувати а не просто видьоргувати -- бо він коли присмоктується, то вкручується. По ходу і правда треба викручувати проти годинникової стрілки. Ну я викрутила за. Олією мастять на 10-15 хв. Або можна вазеліном чи кремом -- щоб жир був густий і плотний. Якщо залишився хоботок (маленька чорна цятка) то треба виковиряти його стерильною голкою.

А далі спостерігати за станом організму. По ходу коли почервоніння і свербіж на місці укусу не проходять -- тоді вже варто приглядатися далі. До речі вони кусають з травня до середини липня і потім ще у вересні. Мій якийсь нетиповий -- несвоєврємєнно зголоднів))

Не поспішайте позбутися витягнутого кліща. Його необхідно помістити в герметичну посуд, а потім віддати на аналіз або відразу ж, або при виявленні перших симптомів нездужання. Інкубаційний період для бореліозу становить 21 день, а для енфецаліта — 30 днів.Якщо протягом цього часу ви не спостерігаєте ні безсимптомного підвищення температури тіла, ні почервоніння і набряків шкірних покривів, все в порядку. Хорошим знаком є ​​і зникнення слідів укусу на 2-3 день після вилучення кліща.

Якщо ж вам пощастило менше і ви спостерігаєте погіршення здоров’я після укусу кліща, не зволікайте зі зверненням до інфекціоніста. Забір крові на аналіз не має сенсу проводити в перші дні після укусу, це потрібно зробити або через тиждень-другий, або вже при перших симптомах захворювання.
каже нам сайт http://ukrhealth.net/yakshho-vkusyv-lisovyj-klisch/

Отака то фігня, малята. Остерігайтеся кліщів. Тато в мене спец по них, то він сказав, що якщо там навіть шматок кліща залишився, то він всеодно вилізе, бо "тебе навіть кліщ не витримає, бо з тобою вжитися ціла проблема" ))) будемо сподіватися, що тато правий.
beautifullady22: (Default)
Час несе з собою зміни. Справжню суть речей розумієш здалеку, коли трохи пройде часу і кілометрів починаєш розуміти і бачити механізм. От є таке поняття "мій час". По-моєму в мене зараз оте -- мій час. То якийсь такий ні на що не схожий час. ну одне я знаю точно -- що втикати і просипати такий час категорично не можна.

Один момент -- з таких моментів і складається нарізка мого літа -- розжарена дорога на околиці Севастополя, яскраво-біла від сліпучого сонця -- і розмова -- "то просто рік такий -- що не можна ні одного дня пропускати". Час такий нашарований -- як ДНК скручені в спіралі. І розплутуєш-розплутуєш. Я просто за старою звичкою ще живу в старому ритмі. А вже давно слід було жити в новому.

Цього року дуже мало сну і дуже багато кави. Цього року кожен світанок як нове життя. І час не те, що особливий -- цінний якийсь. Коли гостро розумієш, що більше такого не буде. І навіть як буде кращий, то і той, такий як є якраз, той, що має бути. Коли довгі телефонні розмови, такі самі цінні як розмови вживу, коли по запаху ранкового повітря вгадуєш яким буде день, коли зранку дообіду, а потім з обіду до вечера треба так багато встигнути, і ти нічого не встигаєш, а потім розумієш що головне, що ти встиг саме важне. Коли хочеться плакати над кожною секундою, яка минає. Коли кожна секунда, яка минає, міняє тебе. Це все шматочки однієї мозаїки і я ніяк не можу зрозуміти, як це я умудрилася потрапити всередину цього калейдоскопу.

Коли вчишся віднаходити в собі сили, щоб жити далі навіть тоді, коли здається вже навіть дихнути не можеш. Навіть тоді світ не рушиться. Світ, до речі, ніколи не рушиться. Просто будувати його треба на справді міцному фундаменті. І одне з найкращого джерела сили, якщо виникає потреба в терміновому її вливанні -- то агресія. Оте -- жити на зло, чи що. То добро не має меж -- воно мяке, тепле, як кокон де ти можеш залишатися всередині беззахисною, поки відростуть нові крила. Агресія ж чітка, тверда, як сталь з чітко окресленими рамками і вимірами. І нею можна управляти, її можна взяти як силу, але треба чітко дозувати, що робиш. Правда зараз я б сказала всім так не робити -- тільки ж вже не повернеш того назад, і вона так і залишиться кістяком, каркасом, усвідомленням тої сили назавжди. Єдине, чого вона не дасть -- то відчуття польоту.

Життя навколо переливається всіма барвами і повертається своєю хорошою стороною. Через хороших людей. Якби я могла, то б розтягнула секунди цього літа на роки щоб прожити їх і натішитись.
beautifullady22: (Default)
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки...

Ото щойно лягаю спати. В мене поламалася швейна машина, і це вже точно-остаточно знак свише, що треба купувати електричну. Стара на деталі розлетілася. Шию руками, ашож... шию, плачу, далі шию))) В житті має бути місце для неймовірних вчинків, розумієте?! Коли хочеш чогось аж так, ну аж так -- от до неба би злетів. І навіть як воно тобі не виходить, можна то сприймати як підказку типу то не правильно, але може тебе випробовують, чи ти дійсно вартуєш і чи дійсно будеш старатися. І ще -- коли ти щось робиш отак з останніх сил і ще на крок далі -- ти стаєш кращим. Виходить чи не виходить в тебе те, що хочеш -- ти сам змінюєшся. Ти тоді говориш зі світом, показуєш йому, що готовий боротися. І на тебе там вже зовсім по-іншому дивляться. І навіть радуються, мені здається, твоїй впертості і сумбуру))
beautifullady22: (кавуся)
Это богемское стекло.
Эго нельзя трогать. На него можно только молиться. (с)


Я тут ще одну штуку подумала, говорила цілий день з коліжанкою по телефону. В неї безлімітка і проблеми, і в мене проблеми. Ми говорили. А потім ще в чаті. І от -- я зрозуміла що я просто не можу закохатися в чоловіка, коли він не на п'єдесталі, а звичайний собі чоловік. Не знаю навіщо я їх на п'єдестали ставлю. І чим мені не підходять звичайні повсякденні чоловіки. Ну що у тих п'єдестальних такого, що у всіх інших нема? Подумала -- може то я сама себе такою особливою вважаю, що мені теж такого треба? Або те, що нам змалку втовкмачують, як то важливо знайти хорошого чоловіка -- то запорука нашого майбутнього щасливого життя, от ми й шукаємо найкращого, щоб життя в майбутньому було найщасливіше. Наше щасливе життя залежить виключно від нас самих. І вирішила я більше не любити п'єдестальних чоловіків. Хочу простого чоловіка, а то з складними все складно. Нехай вони мене на п'єдестал ставлять)))

А ще я почала боятися мудріти. Ви ж пам'ятаєте -- я цілий рік мудрію? От -- але перед тим стається щось нехороше. Ну і от -- а якщо щось нехороше станеться з близькими людьми?
beautifullady22: (пляж)
Я буду смеяться до тех пор, пока
не взорвется моя голова
Сплин


Просто дивлячись на те, як цього року дивно йде моє життя, помудріти мені таки прийдеться. Хочеш-не хочеш. Щоб обдумуючи все, що зі мною стається і правда мізками не поїхати. При тому то вже навіть не питання вибору, а єдиний вихід. Якось життя так жостко ставить перед фактом -- от або ти мудрієш, приймаєш правильні вибори, і не даєш собі поблажки на крок вліво, крок вправо, знаючи що треба тільки вперед і все, при тому поспішати треба, щоб міст під тобою не обвалився, або взагалі не те, що нікуди не йдеш -- а тонеш. Трохи чимось нагадує армію -- жостко і в короткі сроки))

От я на початку року сприйняла рік Мудрості трохи скептично. Бо кого в нас називають мудрими? Мудра та жінка, що собі у всьому відмовляє для сімї -- так її називають в суспільстві. Мудрими завжди вважалися люди, які себе у всьому обмежують, радості не отримують, натомість тішаться грошам -- того я теж не розумію. Коли купить десять килимів на стіну -- то мудрий. Дати здачу комусь в школі -- мудрий уступить. Прикидатися шлангом -- ти мудрий. Мудрий не дружитиме з неугодними, слабшими і підтримає "сильное звено" в колективі. Мудрий лишній раз висовуватись не буде і насамперед подбає про тепленьке місце для себе. Ну це все зі слів оточення або їх батьків, до речі. Одним словом мудрі ті, хто або мучиться, або лицемірить, або терпить без здачі і права заявити про власний голос. А тепер бачу, що є інша мудрість -- мудрість виживання. Іншої я навіть собі не уявляю.

Колись був такий журнал "Азарт-Клуб" може хто пам'ятає. Наскільки мені тепер пригадується -- якесь дочірнє видання "Експресу". І там я прочитала вірш, який досі мені пам'ятається

Мудрість -- не втратити крила
Живим повертатися з бою
Жити -- навіть коли немає сили
І залишатися самим собою.

От так дивлюся, що воно стане моїм слоганом на рік. Дивно -- рік так багатообіцяюче починався, а потім стільки всього.

...

Profile

beautifullady22: (Default)
beautifullady22

June 2014

S M T W T F S
1234567
89101112 1314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

  • Style: Caturday - Grey Tabby for Heads Up by momijizuakmori

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 10:35 pm
Powered by Dreamwidth Studios