beautifullady22: (Default)
розвіртуалилася з [livejournal.com profile] soul_v [livejournal.com profile] schaslyvyj та Оленкою. Вони мега класнючі та позитивні!!!) Дякую за компанію

Несподівано для себе зрозуміла, що мешканці сходу та півдня більші патріоти, ніж мешканці заходу. Для нас бути патріотом це звично, буденно, як зранку кави попити. А вони переживають свою ідентичність кожен день як вперше, там це небезпечно, там для цього потрібно більше і сміливості, і впертості. А після сьогоднішніх сумних новин з Одеси хочеться тільки сказати Одесити тримайтеся, ми з вами...
Яка ж кара має чекати на того, хто натравив одних на одних людей, які досі жили мирно і про політику не задумувались... Хто сіє вітер -- пожне бурю...
beautifullady22: (Default)
Ходили ми сьогодні з [livejournal.com profile] xtosjko на день відкритих дверей в Ботанічний сад, намоклися і намерзлися. але про сад я вам потім розповім. Після саду захотілося мені ще пригод гуляти (мало намоклася) і я пішла гуляти центром. зайшла в Петра і Павла, на хвилинку, сіла відпочити, а там якраз була молодіжна театралізована хресна дорога. ну я витягла фотик, думаю, зроблю пару фоток і піду, аж тут підходить до мене монашка (їх організатор) -- в неї сіли батарейки, і каже -- а ви могли б пофотографувати? а така гарна -- ну як на старовинних картинах і світла-світла, просто неземна. і голос гарний. так ніби і справді з якимось ангелом поспілкувався. і от я сиділа і фоткала, тепер редагую. І вистава сподобалась, голоси в них гарні, співали гарно. а в кінці, коли домовлялися за фотки, мені та сестричка сказала "хай вас Бог благословить" так приємно ^_^ робіть добро!))





Ну і вдогонку -- хочу піти на виставу в Заньковецької "Ісус, син Бога живого" -- хтось був? як враження? хтось хоче мені скласти компанію?))
beautifullady22: (одолень-трава)
Отож. Розповідаю хороше, що я знаю про Крим. Про хороших людей, які мені там зустрілися, хотіла фотки і розповідь про Херсонес, але хочу його детально написати, а то багато часу займе з редагуванням.

Так от. Історія №1. Херсонес.
Бродили ми якось надвечір в Херсонесі... гм... такий дивний початок речення. І тут йшло двоє хлопців місцевих (не туристи). Не знаю, як ми з ними розговорилися і про що почали триндіти, здається питали як вийти не через головний вхід, і на запитання де нам ще слід побувати вони розповіли по Михайлівський равелін і 35 батарею. Без них ми би прсто не дізнались, що там є такі музеї, бо оновлені і відкриті вони фактично недавно. І вони то так захоплено розповідали, І ми ще довго з ними говорили про ціни на житло і можливість знайти роботу в Севастополі, а потім вночі пішки йшли в центр, щоб встигнути на свій катер)) І взагалі цього літа не ми шукали цікаві місця, а місця знаходили нас. Все якось ставалося так саме собою, що ми потім дивувалися.

Історія №2. Травмпункт.
де тільки в житті не побуваєш, от і мені довелося побувати в севастопольському травмпункті, тому, де перша лікарня. Сидимо в черзі. І тут якась тітонька розговорилася і ми з нею почали говорити про де побували і куди сходити. І от вона каже -- біля арт-бухти є італійське кафе, де продають одні з найсмачніших еклерів. І так вона вже описала ті еклери, що ми вирішили туди піти. Ну і тепер то наше улюблене кафе в Севастополі) А ще там роблять найкраще мятне морозиво, яке я коли небудь їла. Справді мятне а не ментолове. І от якось вночі, вони вже закривалися. а ми верталися додому і нам захотілося тих еклерів, ми зайшли -- нам власник -- італієць, сказав, що ми закрити, вже он касу рахуємо. А ми -- ну нам з собою. Видно дуже ми зворушливо виглядали вночі біля того кафе, він сказав зачекайте, виніс ті еклери в коробочці і каже 24 грн. ми дали 25 і кажемо не треба здачі (бо спішимо на останній катер), а він каже так строго ні, пішов до каси, виніс нам 1 грн. якби ми пішли і залишили йому ту гривню -- ми б його образили. ото людина. і таких людей ми зустрічали ще багато. це так -- одна історія з небагатьох.


І ще -- про налагоджування мостів. От наприклад якийсь вчитель, підприємець чи програміст, якому повезло в житті трішки більше, і в нього в дворі живуть троє сусідів, яким повезло трішки менше (хоча тут все відносно) тут незалежно від регіону, як на заході, так і на сході, але вони от проводять час собі з пивом в дворі, нічим дуже не цікавляться, але не проти помахати кулаками. Нехай він з висоти своєї вищої освіти і спуститься до них у двір і скаже їм, слухайте хлопці, а знаєте -- і тут в залежності від ситуації -- на сході розповість як хтось з заходу щось йому там хорошого зробив, або в якому красивому містечку він був чи що в дорозі він зустрів якихось крутих чуваків і вони йому помогли там нунехай колесо поміняти. І на заході аналогічно. Це звісно може трохи і наївно, але... ну а як інакше. Спершу треба в себе дома і навколо себе порядок навести, а не відхрещуватися від всіх тих, хто нам не дуже подобається, а тоді вже і до інших йти.

І ще -- до питання церкви -- тут також треба, але мені здається що то мають робити студенти-семінаристи або є багато молоді в молодіжних християнських організаціях. А то я не раз чула. що я бандерівка, бо ходжу в католицьку церкву. Я ходжу і в православну (бо найближче) і в католицьку і в грекокатолицьку. Чомусь дуже всі бояться католицьких церков -- а там добре, половину служби посидіти можна і орган послухати)) Так само знаю багато людей негативно до православної церкви налаштовані -- а там добре -- в них сам обряд строгіший і коли не хочеться нічого яскравого, заспокоює добре. А в грекокатолицькій співають гарно, мені вона близька тим, що в дитинстві, коли ще не було стільки церков, як зараз, в неї ходила.

Я так бачу що скоро доведеться знову запровадити "ходіння в народ". Перечитуємо історію, панове, да)
beautifullady22: (Default)
Тільки що в Сільпо вибираю приправи, якийсь дідусь -- а ви бачили простий перець? Хитрим аналітично-дедуктивним методом я вияснила, що йому тре паприку, принесла йому пачку паприки, а він "А там ще такі є?")) відвела до стенду)). а потім (бо в мене в руках була тільки одна пачечка з приправою) якась тітонька, в якої був цілий возик напакований продуктами, пропустила мене перед собою на касі)).

До речі приправи і болгарський перець дешевше купувати в Сільпо. Ну то я так -- на замітку.

p.s. треба менше злитися і більше доброго робити -- тоді і добра більше привалить. а то я останнім часом тільки злюся.
beautifullady22: (читає)
Люди прекрасні... от я ще півгодини тому могла це обгрунтувати - але була зайнята. А зараз вже все забула.
Ну думалось мені навколо того, що люди красиві своїм от внутрішнім світом, тим, коли не допускаєш, не твориш и не випускаєш з себе нічого злого. ніяких злих думок, емоцій, бажань... коли від тебе йде тільки от чисте бажання творити добро, чи любов до Бога або до світу, чи щось таке. Люди прекрасні, коли можуть тим всім злим, що навколо них керувати і не давати тому себе міняти. коли випромінюють своє внутрішнє світло. прекрасні у своїй внутрішній простоті і чистоті. душі їхні пекрасні. от.

Записала, щоб пам'ятати, що я так сьогодні думала. Хоч то не мої думки, а дотичні з однієї розмови.

блін, шкода що я не памятаю отих своїх багатоповерхових роздумів - вони були дуже класні
p.s. мені все складніше стає зібратися з думками - і це мене вже саму починає непокоїти.
beautifullady22: (читає)
Якби те, що я зараз відчуваю, можна було висловити, матеріалізувати і надати йому напрям - то, мабуть, світ на якусь одну соту градуса зрушився зі своєї осі. Якби це все можна було перетворити в конструктивне, в недостаючі елементи мозаїки

Почему мир такой большой, а я такая маленькая? Почему я не могу помочь тем, кому хочу?..
beautifullady22: (ельфійка)
Я рада, що живу в ХХІ столітті. Здається вже про то колись казала. За можливості. Буває так... що от тобі не йде з думки людина. Людина, яку ти бачив двічі чи тричі, з якою ніколи не розмовляв, навіть імені якої не знаєш. Навіть толком не знаєш в якому саме населеному пункті вона живе. Нічого про неї не знаєш. Але щось тебе непокоїть, спокою не дає, щось тобі не так і ти просто мусиш знайти ту людину. І от ти шукаєш, перелопачуєш купу Гігабайто/годин інформації, одну ніч, другу, третю, перебираєш купу можливих комбінацій слів у пошуковику. Розчаровуєшся, розуміючи що про людину навряд чи буде хоч якась інформація в мережі. І раптом випадково знаходиш. Спочатку імено і прізвище. Не знаєш навіть чи то та людина. Вводиш у різноманітні соцмережі. Не веде людина соцмереж як і інформації про себе в мережі не залишає. Розчаровуєшся знову... Думаєш - не ті дані, мабуть. Але щось тебе мучить і мучить далі. І через пару днів вводиш запит ще в одну соцмережу. І диво - перед тобою світлини-тексти-життя і з кожної, з кожнісінької світлини до тебе посміхається вона - хороша, світла, талановита людина з дуже непростою долею. І от сидиш - всього на відстані клавіші ентер і 900 км кілометро-країн і думаєш, думаєш як би твоє бажання допомогти не нашкодило. Але ж не випадково я знайшла... Не випадково мені трапилось імено і прізвище, не випадково людина знайшлася в соцмережі.

* * *

Милі мої жжшники - я не читаю зараз жж і зовсім не знаю що тут і як у вас робиться. Хочеться вже вам щось і написати і розказати. Але наразі важко зібратися з думками. Вірніше нових думок занадто багато. Сподіваюся що у вас все добре. Бережіть себе. Ваша Б'ю.
beautifullady22: (читає)
Цієї неділі в ботанічному саду був день відкритих дверей, куди ми й пішли з [livejournal.com profile] anonimna_ja.
Ми ходили в той, що на Кирила і Мефодія. Зараз я напишу великими буквами:

Наступний день відкритих дверей в Ботанічному саду (обидвох) відбудеться 8 липня. Не прогавте.

Ну а зараз власне про сам сад. Він маленький, камерний якийсь, наче і не офіційний міський сад, а чийсь приватний. З теплих, волохатих бруньок, у яких вони грілися цілу зиму розпускаються отакі ось рожеві тендітні квіти.



Read more... )
beautifullady22: (читає)
Ну от - нарешті добралася і я до компа, щоб розповісти про нашу жжівку. вже той пост пишу другий раз... бо зберігати треба, угу.

але фоток в мене буде не дуже багато, бо якось так файно сиділося і говорилося що й не хотілося нікуди бігти, щось фоткати. Тим більше Львів і справді тісний, бо зустріла знайомих, яких давно не бачила, і не знала, що вони теж є в мережі і ведуть блоги)

Read more... )

більше фоток природи в мене нема, зате є фото жжшників) так що напишіть мені свій мейл і я вам надішлю. і дякую всім за компанію, було справді класно)
beautifullady22: (ельфійка)
В мене завжди з собою в дорозі мандрувальний записник - і то я зараз перепишу просто з нього.

Важко їхати з міста, в якому тебе ніхто не чекає. Тому мені і було так сумно останні дні. І як це можна пояснити іншим? Приходилося списувати все на мандраж передпоїздковий. А насправді от просто якось не хотілося і я не можу пояснити чому. Така апатія - що в тім укладі життя, за який так тримаюся? Звичність, і те, що наче примарне відчуття безпеки? А насправді світ тримає в запасі ще багато приємних не сподіванок. Першу ніч перед від'їздом я як завжди не спала і сівши в купе нила, що хочу додому. В купе крім нас нікого не було і я думала - от класно б так було до самого Криму. (я така наївна. що думала що морські поїзди курсують напівпорожні))

Цілу дорогу я збиралася просидіти в своєму купе, ні з ким не спілкуватися і не збиватися з сумних думок. Але в Тернополі зайшли молодий чоловік і літня жінка - я спершу подумала - внук з бабусею, а насправді то просто знайомі. І почали розмовляти. Я старалася вдавати з себе чемну, а про себе бурчала - от, не дають мені посумувати, а може до мене розумна думка прийшла би. Але потім слово за слово той хлопец мене розговорив. Хоча спершу мені здалося, що він умніка з себе вдає, але в результаті так вийшло, що він врятував і мен і мій відпочинок. Бо ми почали говорити на безліч різних тем, починаючи від книжок і закінчуючи метафізичними питаннями. Така штука, йому, як і мені в дитинстві здавалося, що оте все, що навколо - то є чийсь сон - наша свідомість, наші враження і з дитинства я аж боялася - а що буде, якщо отой Хтось проснеться? Тільки він то іншими словами описав. І ось так ми сиділи і говорили і помалу-помалу я почала відтаювати. Він добра людина і має дуже виразну міміку і от коли з ним говориш, відчуття таке, що тебе так уважно слухають. І в розмові з ним я зрозуміла, як то не пускати зло в серце (ми про то багато говорили). І він добрий от... зсередини - така доброта можлива або з великої сили воглі, або від великої внутрішньої повноти. І от коли тобі від внутрішньої повноти щось пробачать, чи просто так щось хороше зроблять. ти почуваєшся наче тобі подарували щось просто так, а коли від сили волі - то почуваєш себе винним. І ми отак говорили-говорили, різне, багато, про чоловіків, жінок, стосунки, вінг мені розповідав про свою дружину і як освідчувався, взагалі ми от говорили по то, що в стосунках чоловік відповідальний (відповідальніший) за жінку, "погоду в доме", про те, що в стосункх між людьми найперше треба бачити Бога, багато що з того too personal, і було якось так затишно. І от - ввечері ми пішли до провідника по чай - там така цікава установка що той чай робить - і він каже - ходи, покажу як чай робиться)) от просто він хотів щось хороше настроєпіднімальне іншій людині сказати/зробити - ну а що ти в поїзді зробиш) - нам провідник ще відкрив, показав всі ті прилади-градусники (воно так закрито, як електричні щитки) і ми чекали на чай, говорили, а потім поверталися через цілий вагон, з тими гарячими горнятками чаю - і то було так гарно, так якось... ніби лише в твоєму одному вагоні на цілому світі світиться світло) І знову говорили, поки полягали спати, а що я знов цілу ніч не спала - то відхилила фіранку і дивилася на зоряне небо, на станції і полустанки і чогось ще подумала собі - постаралася уявити - як то коли б зараз опинився сам один серед того поля а навколо темна ніч і тиша. Я завжди про таке в дорозі думаю

А наступного ранку він мене хотів пригостити то котлеткою, то карамелькою) І вже коли я зі своїми торбами вийшла з купе, він вийшов за мною, каже - з тобою так класно було спілкуватися - ти як сестричка, споріднена душа. І от ми один одному потиснули руки і я зловила себе на тому, що тримаю його за руку і просто не можу випустити з рук, от правда як когось свого. І цілий довгий сімферопольсько-ялтинський тролейбус я згадувала собі то і тим грілася, правда) мені від того аж посміхатись хотілося)

Сонце

Nov. 9th, 2011 10:55 pm
beautifullady22: (ельфійка)
Сонце... Так багато сонця... За от скільки днів сьогодні вже так нагрілася на ньому. Коли дерева поскидали з себе листя - на землі враз стало більше сонця. І я його вбираю-вбираю в себе і посміхаюся, ще раз переконуюсь - що коло ідеальна замкнена система, наакумульовую десь глибоко-глибоко тепло і спокій, і так обережно несу - щоб не розхлюпати. Напевно трохи все-таки переливається через край - бо щось до мене всі сьогодні посміхаються. А я посміхаюся внутрішньо, печінкою - як радив шаман Джулії Робертс. А ви посміхаєтеся своєю печінкою?,) І подобаюсь собі у дзеркалі навіть увечері після робочого дня) дивлюсь і думаю - мур) а навколо цілий день хороші люди. от інколи бувають такі дні, що навколо хороші люди і це класно. правда рідко... тільки мені б кожен день сонця...

а в білорусів готові гасла до революції. відео цілий день стрічкою гуляє але собі запощу - бо я хороше збираю

beautifullady22: (пляж)
От коли здається що з колати не вирвешся, і не знаєш з якого боку грустіть (бо коло кругле) то спершу друзяко тобі скаже шо треба багато їсти і запросить на каву ,)а потім ще хороша дівчинка настрій підніме, а потім підеш собі гуляти кудись в ніч і простір, і сидиш на лавочці - а тут зірка падає. та шо Драконіда, бо ми якраз їхній потік на вихідних пролетіли, а ця спізнилась, а потім йде якась парочка і питає - дівчино, а у вас все нормально? і ти кажеш, нормально, я просто ПОДИХАТИ соб вийшла)), і усвідомлюєш. що в світі знайдуться люди які візьмуть, вмішаються і зроблять тобі добре, як та Амелі, а потім на останні 20 грн купуєш батарейки на всі 18)) і на чеку в сільпо пише "не відкладайте на потім" то вже якось воно і не так сумно виглядає якщо подивитися з іншого боку кола.
beautifullady22: (читає)
Ролби те, що ти можеш
з тим що ти маєш
там де ти є
(Т. Рузвельт)


Сьогодні я весь день виглядала і почувалася приблизно як кицька, яку перестріла зранку. Кицька чогось вибрала мене з-поміж усіх і пішла "знайомитись". Муркотіла мені щось по-своєму, я тільки зрозуміла, що жаліється на життя котяче.

Хоч взагалі-то день сьогодні прикольний, то я не в темі, але попавши ввечері в компанію жжшників трохи прийшла до тями. Треба інколи ходити межи адекватні люди.

beautifullady22: (ельфійка)
А я докрутила пам'яті своєму комп'ютеру і переставила систему! А-а-а!!!

В процесі відкрила для себе багато нового - ну наприклад виявилося, що болти вкручуються не в той бік, як я собі уявляла, а папки мої документи і мій комп'ютер мають в собі відображення для робочого столу (а я так довго шукала як ярлик з них поставити, тицькала-тицькала - зрештою забила і вирішила - і з пуску можна зайти))

І взагалі -- то не комп, то якийсь мастодонт - ледве його розібрала... Зате в нього нарешті з'явилося ім'я - тепер ніжно-іронічно я кличу його "Дарагой")). Просто коли нарешті повід'єднувала усі ті контакти, порозплутувала отой клубок дротів "Мені би тільки натяк, і я одним би словом розплутала твої зв'язки-и!"(с) )) глянула на нього, подумала що таку важелезну штукенцію треба виволікти з під стола а потім розкрутити і ще в ньому поковирятися, мені стало з себе так смішно і трохи сумновато що я сказала до компа "Ну що, дарагой - прийдеться нам з тобою якось давати собі раду" )) Ну а шо - чесно його попередила) І ще з одного боку він вже в мне скільки працює - що ми не просто з ним ділимо один життєвий простір - в нас вже спільна історія, а з іншого постійно глючить і так вже мені в печінки в'ївся...)

З компа я вигребла півторбинки волохатої пилюки, там ще багато залишилось. І ті люди, які пишуть, що пам'ять треба вставляти легко - не знаю для яких стандартів вони пишуть - пам'ять прийшлося вставляти майже з усіх Б'юшних сил. Але мені так сподобаось в ньому ковирятися - потім сиділа перд монітором і посміхалася) от просто так - бо в мене вийшло! деколи просто важливо знати що в тебе може щось вийти - тоді і все решту здається що вийде... Мені хочеться ще що небуть в ньому поковиряти - але поки ще не можу придумати що... Підключила йому дроти по-порядку, і тепер в стабілізуючий перехідник в мене включені тільки монітор, сист блок і упс (ну да, я перстраховуюсь). Коли мені його тільки склали докупи - зайняті були два перехідники (!)

а сьогодні переставила віндовс - і то більше цікаво, ніж страшно. все заздрила людям, котрі казали що вміють таке робити. заодно пообіцяла коліжанці поковирятися в її компі - Б'ю озброєна новими знаннями стає соціально-небезпечна))

І велике, просто величезне спасибі [livejournal.com profile] silme_ea, бо без його терпіння, порад і штурханів не було би толку ні з мене, ні з усієї тієї комп'ютерної епопеї.

p.s. Хтоська, якщо тобі ще треба - то в мене є хороший диск з віндою - все робить сам ти тіки в кнопки тицькаєш - ну ти в курсі)))

Мабуть заведу собі спеціальний тег для комп'ютерних записів - а то писати про комп в математику якось не тойво. Порядок має бути)

Profile

beautifullady22: (Default)
beautifullady22

June 2014

S M T W T F S
1234567
89101112 1314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

  • Style: Caturday - Grey Tabby for Heads Up by momijizuakmori

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 02:40 pm
Powered by Dreamwidth Studios