beautifullady22: (Default)
Італійський художник, про якого я не знала, аж поки [livejournal.com profile] fajna_helga не написала мені його у флеш-мобі. Умови прості. Ви зголошуєтесь, я кажу імя художника. ви вибираєте близьку по духу собі картину.

Тут звісно прийшлося подумати, бо у С. Роза, як мені здалося, сильніші картини на тему біблійних сюжетів чи алегорії з рисами характеру. Але я в мистецтві не дуже люблю натюрморти, портрети і батальні сцени, тож прийшлося шукати щось поміж пейзажів. В нього взагалі всі барви дуже контрастні, багато тіней. І ці тіні таки добре створюють атмосферу, але я люблю, коли світло.

ця сподобалась своїм світлом, і на неї от дивишся і на мандри тягне -- ранок, іще цілий день попереду, і зима колись закінчиться, сонце, рух і весь світ перед тобою відкритий. Але тут багато людей



А ось тут якраз багато місця, щоб усамітнитись. Якраз такі місця я шукаю всюди, куди б не поїхала. Асоціація одразу привал в якомусь поході.

beautifullady22: (Default)
Вперше почула про цей театр від [livejournal.com profile] oleganykey Ходила в Суботу на їхню виставу "Покірний". Фоткати там не дозволяли, а зря. Але в будь-якому паркані можна знайти дірку, тож я знайшла їх сторінку вконтакті і звідти вже фоток припасла. http://vk.com/club3958564

також звіт враження ще можна почитати в http://oleganykey.livejournal.com/149389.html і в [livejournal.com profile] mouth_friend http://mouth-friend.livejournal.com/391966.html

Вистава почалася з ностальгійної "Something's Gotta Give", тож я подумала вау, як класно я попала.

розповідь починається зі звичної кухні і кухонної розмови звичної пари, чоловік шукає сенс життя а жінка смажить котлети



і поки вони захоплені одне одним, на їхню кухню прокрадається непомітний сусід і краде їхню котлету. З цього і починається сюжет



але якщо придивитися ближче, то жує він зовсім не котлету, а шоколодне печенько)))



ні, ну я розумію що мистецтво образне і все таке, але в дитинстві була неможливою дитиною, яка задавала купу незручних питань щодо влаштування світу ))

Read more... )
beautifullady22: (читає)
От я відкриваю гугль-пошуковик, а там отой "Мислитель" в куточку висить, але вони його зробили таким - що він виглядає наче якась хижа істота з хелоуіну або з сутінків. А мені от треба відкривати гугель, і я кожен раз бачу ту почвару. І починає здаватися коли я шукаю щось своє - що там буде якийсь зовсім не презентабельний результат. Ну в Родена ж є стільки гарних скульптур, могли б поставити хоча б таку. І одразу демографічна ситуація в країні пішла б на лад.

beautifullady22: (читає)
Отой віршик мене навчила бабуся, а вона, в свою чергу, вчила його коли ходила в школу. Такі вірші в школах вивчали десь в 30-х роках минулого століття. І смішні і з мораллю))

Ішов дід через дорогу,
Тай оббив об камінь ногу
- І нащо це дрантя,- каже
Та серед дороги ляже,
Та й калічить людям ноги?

Аж тут з Климової хати
Вибіг пес, чорний, кудлатий
Та й до діда!
Дід у крик
Хап за камінь -
Пес утік

Кожна річ хоч мала і дрІбна
А людині для життя потрібна

Але і в кожному камені можна побачити щось прекрасне, головне бачити


Read more... )
beautifullady22: (Default)
Одним словом в мене сьогодні одне розстройство. Бо давно я вже хотіла сходити в театр Заньковецької на "Гуцулку Ксеню". Знайомі всі гарно відгукувались, назва ммене інтригувала, одним словом сьогодні нарешті зібралася і пішла. І що? Всі квитки продані, і то серед тижня! Мало того, до П'ятниці теж усе продано, на "Кризу" 13 грудня залишилось кілька місць іто якихось не дуже хороших, та й хто знає що ще того 13 грудня буде, на "Хануму" 25 квитки не продають і не знають чи продаватимуть. Я так зрозуміла квитки може в різні організації розішлють - Новий Рік все ж таки. Одним словом моя жага до прекрасного залишилась незадоволена. Давно вже такого не було - щоб всі квитки розкуплені - і до речі багато людей приходило - і йшло ні з чим. Так що весь мій макіяж і зачіска - ну не даремно звісно, бо кайф від себе зловила - але хотілося б таки на виставу втрапити. Пічялька....

А звідки вона в мене з'явилася - ота жага до прекрасного? А от випадково як завжди натрапила на аніме La corda d'Oro - Золота струна. А-а-а! То щось неймовірне! Ну перш за все - це музичне аніме. Ну якщо є мюзикли і музичні комедії, то чого б не бути музичному аніме? Отож. Аніме розповідає про дівчинку, Хіно Кахока, яка зустріла музичного ельфа, він їй подарував чарівну скрипку і якимось дивом вона мала брати участь в музичному конкурсі, хоч про музику ні бум-бум. А в тій школі, де відбувається конкурс, є ще й музичне відділення, в основному в конкурсі беруть участь учні звідти, вони щодня тренуються - і тут якась новенька. Вона до речі про музику ніц не знає, але в неї, завдяки скрипці, виходить все саме собою. От вона мені чимось мене трохи нагадала в часи коли я ще руда була - вічно спізнюється в школу, вічно кудить біжить, на когось налітає, постійно вляпується в якісь пригоди. Тому мені і було дуже цікаво дивится))То такий вступ - а далі набагато цікавіше. Добре розкрита тема - що от не достатньо якихось особливих здібностей - треба ще постійно над ними працювати. І ще те - що інколи треба починати все з початку, деколи навіть з гіршим результатом, ніж в тебе був до того - але якщо ти справді робиш те, до чого лежить твоє серце - то абсолютно нічого не означає. І от там в кожній серії звучать просто неймовірні класичні композиції, для піаніно, флейти, скрипки, кларнета і віолончелі і саксофона (а саме на таких інструментах грають учасники конкурсу). В кінці кожної серії той музичний ельфик розказує про відомих музикантів або музичні інструменти.
І там показується, чим саме є музика для музикантів, як вони чують її зсередини, що то є їх зовсім інший ніж у всіх внутрішній світ. Як за допомогою музики можна розповісти іншій людині все, все що хочеш сказати. До речі - так популярна у всіляких аніме тема кохання. Про кохання тут якраз мало. Але - до кінця першого сезону всі хлопці-учасники конкурсу закохалися в Кахоку. Що не може не тішити,))
А ще - воно якесь таке ніжне-ніжне і добре-добре. І от що зауважила - аніме взагалі мало дивлюся, але вперше побачила, як вони ввічливо одні до одних ставляться. Правда на мій смак вони аж занадто часто вибачаються. Ну, у самому вибаченні звісно нічого поганого немає - напартачив щось то вибачся, самому ж легше стане. Але там вони мало оте "вибач" замість "привіт" не кажуть. Показано добре ввічливе ставлення до батьків, і те, що воля батьків для них - закон. А ще побачила, що молодший брат, навіть нехай талановитіший, не може перевершувати в своїх досягненнях старших братів.
І взагалі - воно таке класне - от дивишся - і здається, що ота музика десь в тобі звучить... От зараз пишу і посміхаюся) Одним словом всіляко рекомендую. Подивилася перший сезон і 1 серію другого - чекаю коли вийде весь другий сезон.
beautifullady22: (кіт в горнятку)
Ну типу давно хотіла толком навчитися + буду розвантажувати голову + в мене є нова коробка акварельок

Originally posted by [livejournal.com profile] za_me4toj at Научиться рисовать до Нового Года? Да!
Image: nuttakit / FreeDigitalPhotos.net

До Нового года осталось всего ничего. Это только кажется, что времени еще много, но вы же знаете, что пролетит оно незаметно, а потом придется спешно покупать подарки, завершать дела и подводить итоги в канун праздника. Я предлагаю начать все эти дела заранее и добавить немного креатива прямо в этом году.

С 3-го октября мы начинаем бесплатный 12-недельный курс обучения рисованию по системе Бетти Эдвардс "Художник внутри вас". Профессор Бетти написала свою книгу еще в середине 80х годов. Но и сейчас она не потеряла своей актуальности. Развить творческое мышление через обучение рисованию - разве это не чудесная идея? А десятилетия успешной практики только подтверждают эффективность ее методов.

Просто для примера:
вот рисунки ее студентов в начале курса

а вот через 12 недель

Впечатляет? Меня очень :) 
О чем это все? )


Друзья!

Хотим сообщить вам важное известие -
В ночь с пятницы на субботу (7-8 октября) ровно в 00-00 по Москве мы закроем возможность присоединиться к тренингу
"Научиться рисовать до Нового Года? Да!" - комментарии будут отключены.


Количество участников нас невероятно удивило!
Спасибо всем!

Если вы уже успели оставить заявку - не переживайте, мы вас обязательно запишем, никого не пропустим)









beautifullady22: (читає)
закінчились оті тотальні дощі і вечір такий літній-літній, небо чисте-чисте, що здається аж за нього можна заглянути. І що? Бракує дощу! )) вже звиклося за ті кілька днів, що шумить, вистукує попідвіконню, і ще можна було ховатися за стіною того дощу -- а тепер нема де ховатися... то так сьогодні зранук, коли о 5 годині почалася та злива, вона була точнісінько така сама, як в дитинстві, коли дощ шурхотів шифером і листям в саду у бабусі. І замість того, щоб перенестися в минуле і покайфувати, я вишукувала в тирнеті інфо і слухала шум компа, (до мене знов повернулося безсоння) думаючи, от , знайду-порозумнію, а тоді і дощ послухаю. Але дощ встиг закінчитися а момент пройшов.

кілька днів тому була на виставі "Лісова пісня" в Курбаса. Ну, навіть не зважаючи, що це мій улюблений твір з української драматургії (якщо не враховувати "Кайдашеву сім'ю"), отримала таке задоволення від перегляду, стільки нових вражень для роздумів. Дуже цікава постановка, кожен рух, погляд, міміка -- все на своєму місці, все розказує про щось. А як вони співають -- уммм... які голоси. От бувають такі талановиті люди -- і таке враження, що вони живуть в якомусь зовсім іншому світі, по іншому той світ сприймають, по іншому з ним комунікують, щось їм відомо таке, що ти думаєш-думаєш і не додумаєшся. І посто кайф ловиш від того, що долучився.

Ось кілька фоток, правда вони попереджали, що фоткати не можна, але мене чомусь завжди такі фрази дивують. І взагалі то не я ))


Read more... )
beautifullady22: (читає)
Найважче скласти небо
Складеш собі небо і все складеться.


Ну все -- прийшла, загрілася, ум'яла миску зупи з грибами.

Була на Драбині на двох виставах.

18:00 – Спеціальний гість фестивалю. Театр «ZielonyWiatrak» (Гданськ, Польща) Хмародери
19:30 – Театр «The Art Sun Group» (Бенгазі, Лівія) Стіна

Польський театр -- бест оф зе бест. І розпочали вчасно, і з самого початку заінтригували, коли актори почали виходити на сцену просто з залу. Вистава про поляків-заробітчан. Як їм живеться і про що вони думають.

І тут мені пригодилося моє вміння писати в абсолютній темряві (певний час я таким способом щоденник вела, коли тільки починала безсонствувати) бо я взялася за олівець і почала за ними записувати цікаві вислови. Добре, що там ще передбачений був екран для субтитрів.

Мені подобається це місто, хоч всі міста виглядають однаково.

Не перебільшуй більше ніж зараз і менше ніж до того

-- Я молодий, здібний
-- Можу копати рови
-- Я маю диплом
-- Сьогодні всі мають диплом

Скажіть мені, please, тут легше жити чи вмирати?

-- Ідіот. Чому ти не сказав, що ти її кохаєш?
-- Тому що "я тебе кохаю" не було чимось новим, а я дуже хотів її вразити.


Просто шикарнюща фраза -- надзвичайно мені сподобалась

Хочу, аби щось робилося. Будь-що, землетрус, повінь, залізнична катастрофа, весна.

Чи ми є біля цього всього, чи понад тим?


На жаль фотоапарат добре не взяв, а спалах використовувати я не хотіла, тому вийшла тільки одна фотка



але вистава дуже сподобалась -- про те, як ніде не треба губитися -- і цінувати те, що в тебе є. ну , мені словами важко описати, але враження позитивні. І ще -- там я закохалася в польську мову -- вона така м'ягка виявляється, а як вони розмовляли -- з інтонаціями, кожне речення можна десятьма способами сказати і в нього буде десять значень.

а потім організатори сказали звільніть зал, наступному татру треба підготуватися, то займе десь пів години. Ну пів то й пів. Але в результаті то зайняло десь 1.40 -- коридорчик там маленький (порівняно) людей -- тьма-тьмуща -- я встигла ще раз перечитати віта бревіс -- з половини до кінця. а потім з початку до половини(ношу з собою, бо вона легенька), сфоткати власне драбину



сто раз пошкодувала що вирішила залишитись -- але от чим довше чекаєш -- тим шкода піти, почала за людьми спостерігати -- переді мною чоловік і жінка -- вона йому -- ходім вже додому, а він -- ні -- ото вже театрал))). дехто починав співати, якась дівчина сіла в куточку на землі -- малює щось в зошиті, я на неї глянула -- вона той зошит швиденько закрила -- малюєш мене без дозволу -- то хоч зошит не закривай. один хлопчина захотів пригостити мене шоколадними цукерками -- а я відмовилась і втекла в інший бік коридору!!!))) ну чому я така дика?))) потім організатори сказали що вистава ще затримується -- і я подумала -- вони там що -- крісла радіактивним чимось мажуть і чекають, щоб вивітрилося? Ну, зайшли якось. Вистава була дуже дивною -- про алкоголіка і його глюки. А ще про стіну -- ту на якій оголошення клеять. Але в них зовсім поламалися субтитри, а лівійську я знаю ще менше ніж польську. і музика -- така заунивна -- східна -- але ми до такої не зикли. Одним словом то мала бути сумна вистава про те, що люди роблть зі своїм життям і щоб вони не губилися -- але суть вловити було дуже важко, крім того музика була дуже гучна -- ось кілька фоток





Одним словом вони змішали горох з капустою -- і театр тіней, і відеопроектор з екраном, і ляльковий театр.

До кінця не досиділа -- бо то годі витримати.

Вийшла надвір -- от не люблю Городоцьку -- бо там завжди всі спішать-метушаться, не встигають на вокзал, спішать повернутися додому з вокзалу, а ще краківський під боком звідти теж натовпами сунуть -- зато там завжди такі корки -- що можна дорогу переходити де хоч -- то й добре, коли спішиш. Але от коли вийшла з того театру -- побачила -- вулиця, будинки, машини -- все спокійне, вечірнє, звичне, своє -- я аж заусміхалася, що світ знову на своєму місці ))) Деколи може й варто зануритися в якусь таку моторошнувато-психоделічну атмосферу, щоб оцінити те, що в тебе є.

Загалом зробила висновок -- що треба ходити на відомі, перевірені вистави)) або перед тим хоч трошки шурхнути інтернетом.

а зараз я йду заварю собі пахнючий зелений чай, залізу з кошариком під ковдру, трохи почитаю, або помрію, або позгадую те, що не хочеться і ні в якому разі не можна забувати, а завтра піду і куплю собі якісь чудернацькі кульчики -- бо як каже Ягуарунді -- має бути якась сатисфакція.

Хороших вам вихідних! :)
beautifullady22: (читає)
Найгостріше тут, у готелі Мюндаль я відчував саме твою відсутність. Куди б я не йшов -- тебе там не було.


Прочитала "Замок у Піренеях" -- ну звісно Гордер на висоті як завжди, але коли я читала -- всю книжку розмірковувала -- от 30 років пойшло -- а вони так і не порозумнішали. Вони далі сперчаються по те, що сперчалися в юності, далі кожен при своїй думці -- ну ж отримали бонус, зустрілися ще раз черз стільки років, і кохали все життя тільки одне одного -- ну то вже проживіть те, що раніше не нажилися. Ай, далі я по-своємупереписую книжки. Хоч може то і задум автора -- показати, що в стосунках не треба умнічати. бо лихо з розуму. І в стосунках немає правого-неправого, а вони всю книжку визначали, чий світогляд правильніший. Але оте їхнє листування, за тими всім рядками такий сум одне за одним вчувається...

"А ще я неймовірно "намацально" відчуваю безчасся. Хоча й не можу сказати. ніби почуваюся вирваним з часового простору, скоріш уплетеним у час, та не просто втисненим у обмежені часові рамки реаьного моменту, а в час абсолютний. Бо проживаю не лише своє життя -- я є до, зараз і після. Росту і розпинаюся на всі боки. Бо все є єдиним, а єдине і все -- це я"

"Іноді ти підходив до мене ззаду, клав долоню мені на чоло, дихав у потилицю, легким дотиком відгортав волосся і шепотів до вуха: "Привіт, душенько!", і тоді я відчувала насолоду, глибшу, ніж маріанська впадина. Не так вже й рідко бувало, коли тобі хотілося не кохатись зі мною, а чогось іншого. Знаєш, у такі моменти ти дійсно розмовляв з моєю душею, відкривав доступ цілком іншій категорії, духові, і моя душа відповідала. Зазвичай я видихала тільки одне слово: "Ти..." Цього було достатньо. Що може сказати ще одна душа іншій? Наблизитися більше уже годі..."

"туга за коханим, з яким лежиш в одному ліжку, значно пекучіша, ніж тоді, коли двоє сердець розділяють континенти"

"Нема потреби приховувати, що всі ці роки я кохав тебе. Кожнісінького дня думав про тебе і вів з тобою уявні діалоги. Власне, я все життя прожив з тобою. Неймовірно... То був дивлвижний шлюб. Я дякую тобі і за останні тридцять років.

Я писала, що почуваюся "двоєженцем". Я теж постійно відчувала твою присутність коло себе. Ти ж знаєш мою перечуленість, звісно, я відчувала, що ти думаєш про мене.
Але ти...

Що -- я?

Хіба не були ми завжди тими двома душами, які належать одне одному? Поєднаними воєдино, як два нерозлучні фотони, котрі відчувають одне одного на віддалі багатьох світлових років..."

ще заодно вирішила глянути, що то за картина Магріта "Замок у Піренеях"



як на мене вона моторошнувата -- от в Гордера вона трактується як "Світ у вільному польоті" -- але я от дивлюся і просто відчуваю вагу того каменю, мені здається кожен, хто дивиться, начебто подумки старається втримати той камінь...
beautifullady22: (Default)
Сьогодні дізналася про новий вид мистецтва -- ошибана. Прийшло до нас з Японії, створення картин за допомогою засушених пелюсток квітів та рослин. Майже то саме, що ми всі робили в школі на праці -- але то ціле мистецтво.
beautifullady22: (Default)
Забавка дуже гарна -- малювати різні абстракції. Малюється просто -- курсором мишки.


Во весь экран


а отут зоряне небо можна вивчати:
http://www.neave.com/planetarium/
beautifullady22: (Default)


Дивилася вчора фільм «Термінал» з томом Хенксом. Таке кіно! – я дивилася, була зворушена до сліз, давно вже не плакала від якогось гарного, світлого фільму. історія про людину, в якої недійсні документи і вона мусить певний час прожити в терміналі аеропорту. Є в ньому два моменти – один, коли він допоміг якомусь мешканцю східної європи доправити ліки, які тому були вкрай потрібні, і тоді всі працівники аеропорту повісили у своїх магазинах ксеровідбитки Хенксової руки(то окрема історія) і дивились на нього, наче на якогось героя. Сам отой момент – єднання людей навколо чогось хорошого, навколо якогось хорошого вчинку. А другий – коли його друзі влаштували йому побачення, з дівчиною, якій він симпатизував, і всякі такі милі штучки, як вони старалися зробити їх побачення особливим. І ще там є безліч моментів, багато історій інших пресонажів, які між собою перплетені. Фільм з тих, які можна дивитися багато разів. Одним словом, хто ще не бачив, дивіться, рекомендую.
beautifullady22: (кінь)


Дивилася недавно фільм «Романов і Джульєта» все те саме – про двох закоханих, сім’ї яких проти, але на цей раз дія відбувається в маленькій державі Конкордія. В сім’ях двох послів – рядянського та американського.
Чим зачепив фільм – так це тим, що там є маса дрібничок, як історичного, так і кадрового, технічного плану, за якими приємно і цікаво спостерігати. Дуже тонко підмічено багато моментів часів холодної війни. Так що тим, для кого радянське минуле не просто словесне кліше, а часи його молодості/дитинства, особливо рекомендую. Та й усім решту теж.
Є там один з головних персонажів – президент Конкордії, який, незважаючи на такі маленькі розміри своєї країни, що її немає й на карті, примудрюється зірвати сесію ООН, тому що прийняття рішень має бути одноголосне, а він не хоче голосувати за те, чого не розуміє, не боїться воювати з могутніми країнами за допомогою бомби, створеної з шкільного набору та абсолютно не вживає алкоголю. І от мені подумалось – от би нам такого президента – тоді б країна не заммислювалася над питанням – кому ж першому зателефонує президент.
Далі про вибори )
beautifullady22: (Default)


Дивилася фільм «Каждый вечер в 11» Історія про те, як набравши випадковий номер, молодий вчений потрапляє на приємний, трохи втомлений жіночий голос, і розуміє, що це жінка його мрії. Він називає себе Нічний Співрозмовник і між ними зав’язується телефонний роман. А потім він дізнається, що його спіарозмовниця працює з ним в одному ж інституті. Далі  )
Як скаже в кінці головна герроїня – спасибі за те, що завдяки вам я змогла забути про свої негаразди, що знов відчула себе щасливою, як раніше. На що він їй відповів: коли ми доходимо до такого відчаю, що забуваємо. Перестаємо чекати на щось хороше – стається неймовіргне – сама доля дарує нам подарунок, приносить якусь неймовірну зустріч, щоб им могли вірити в казку.
Далі  )
beautifullady22: (Default)


ну спробую -- не факт, що саме за 10 днів, але потицькаю-потицькаю, і може щось тай вийде :)
beautifullady22: (Default)
Ты знаешь, я ,наверно, все равно буду плакать. Просто есть дни, когда все время плачешь. (с)




Дивилася вчора фільм "Ще раз про кохання". Той самий, звідки з'явилася фраза "К чему бы ето? К дождю наверное" На мій смак в ньому нема жодного лишнього епізоду, мало того, кожен епізод, то своя окрема історія, про яку можна довго говорити, а ще довше про неї думати.
Хорошо, если бы все люди лет на пять замолчали. Тогда у всех слов снова появился бы смысл.
Багато цікавих фраз, можна навіть сказати, там показано що ідеальне життя насправді має багато нюансів, показано як гординя заважає стосункам, і власне весь фільм про зародження стосунків між абсолютно дорослими, самодостатніми людьми. Інколи та самодостатність теж є перешкодою.
Одним словом -- рекомендую! Дуже гарний фільм.

Нежность. Ее все время стыдятся, ее прячут глубоко в боковой карман и вынимают только по вечерам в одиночестве, чтобы посмотреть как она истрепалась за день.

http://ru.wikipedia.org/wiki/Ещё_раз_про_любовь_(фильм)
beautifullady22: (Різдво)
Чудеса стаються! Передріздв'яні напевно.
Давно вже збиралася написати про http://www.thomaskinkade.com/ Томаса Кінкейда -- мого улюбленого художника, майстра світла, як його ще називають.
І тут раптом зустріла на нього посилання в жж, а потім мені ввечері прислали пару його картин, навіть не знаючи, що він мій улюблений. Просто тому що теж сподобався!
Я хочу жити на його картинах. Хочу затишку, світла, тепла, спокою. Попри здавалося спокій його картини не є статичні. От кожного дня глянеш -- і бачиш, що їх мешканці прожили ще один день. І ти ніби приходиш у гості і слухаєш, а вони тобі про свій день розказують.



Ось ця картина моя улюблена! Подивіться, які вони тут всі щасливі! Отак набігатися-нагулятися, і додому, до світла, там де завжди чекають, всі разом, всім весело. Взимку то завжди чомусь затишок більше відчувається.

А про друге чудо, яке зі мною сталося, я вам не скажу! тсс! :)
beautifullady22: (кава)


Шукала вчора щось про витинанки, бо з'явилися різдв'яні ідеї. І натрапила на такий сайт. Тут не лише про витинанки, а й про море всього, що можна зробити з паперу. Не полінуйтеся позаглядати по лінкам -- я вчора цілий вечір сиділа :)
http://poglyad.com/blog/21/196/
А ось стаття про моду від 60-х до сьогодні
http://poglyad.com/blog/21/253/

Profile

beautifullady22: (Default)
beautifullady22

June 2014

S M T W T F S
1234567
89101112 1314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

  • Style: Caturday - Grey Tabby for Heads Up by momijizuakmori

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 10:35 pm
Powered by Dreamwidth Studios