beautifullady22: (вишиванка)
Я собі тихо-мирно засинала під спалахи грози, аж тут мене розбудили голоси під балконом. думала перше що пяні, але по-перше пізно, по друге вони пяні але... культурні, обговорювали Україну і її майбутнє. Але дуууже голосно. І вирішували до кого йти ночувати. Не витримала -- виглянула. Двоє чоловіків в світлих штанах і сорочках, і жінка в довгому світлому платті. Я подумала -- члени якоїсь комісії підрахувади бюлетені.))) І от вони довго стояли говорили, вияснили, що та тітка Степанівна. А потім вони вирішили, що їм ще мало і пішли шукати ще алкоголь))

В мене нарешті настав спокій. Тому що за цю зиму я скільки новин передивилася. як ніколи досі. А тут щось раптом як клацнуло -- все, не треба більше дивитися новин. Якесь відчуття, що все буде добре.

Але в мене залишаються декілька питань

Чи живий ще янукович і коли ми його побачимо? шо буде з його сімєю?
А ті всі його приближені, що тікали з валізами грошей взимку -- вони коли небудь повернуться, в рузшук їх оголосять?
чи буде третій майдан (я думаю що буде) -- я не нагнітаю, просто кажу що отак думаю
коли ми повернемо крим? (я думаю що в часи третього майдану)
як буде юлька далі зберігати лице в політиці
що робити з сепаратистами -- який є світовий прецедент? всіх їх пробачати чи що?
чи (на перспективу) українці і росіяни будуть колись братами?))) бо досі вони ніколи не були. і не будуть думаю.... бачу в однокласниках фото як дітей (2-3р)одягають в військову форму і чіпляють їм колорадські стрічки. думаю то фото зі сходу або з криму. навіть якщо вони вважають себе росіянами -- що, військова форма то їх національний костюм? а ми своїх дітей вдягаємо у вишиванки... мабуть точно вишиванка і військова форма з колорадською стрічкою ніколи братами не будуть... але от цікаво, як ті діти років черех 20 порозуміються. та й чи порозуміються...
beautifullady22: (пляж)
Якщо я буду робити все правильно, то життя моє буде красиво-ідеальним, бо я знаю яка саме має бути картинка, то ж відповідно і знаю що робити, щоб її отримати. Але то буде лише обгортка. Всі ми, коли дивимось на чиєсь життя (ну нехай не сусіда, а якогось свого кумира) бачимо лише обгортку і хочемо тієї обгортки. Щоб справді обгортка стала живою, треба прожити життя тієї людини. Треба ж -- завжди того хотіла, а тільки навчилася то робити і воно враз стало для мене неважливе. Хоча усвідомлення ролі, виникнення і функціонування обгортки теж дозволяє робити те, що комусь видасться чарами. А мені хочеться смаку того, що всередині, а не яскравих папірців.
Не знаю до чого, але подумалося мені, що обгортки теж різні бувають -- подарунковий папір, фантики від цукорок, пакети з-під молока. Але до чого я то подумала -- не знаю. Додумаю потім, а може і не додумаю... Мій організм вперто живе по старому часу і коли всі нормальні люди сплять, я думаю про всяку чухню)
beautifullady22: (Default)
Хочу з кимось потриндіти, але всі порядні люди вже сплять. А непорядні займаються різними непристойностями. А я просто потеревенити, або ще би погуляти, щоб от так йти-йти-йти куди очі бачать, і щоб листя золоте всюди на тротуарі і зорі в небі. І так -- я хочу про це поговорити)

I can do it

Mar. 2nd, 2013 03:45 am
beautifullady22: (одолень-трава)
Є на світі речі які ми можемо, а є які не можемо. Об'єктивно, і це треба розуміти. Ми часто розстроюємось через ті, що не можемо, але то смішно якось виглядає. І навіть не думаємо про то, що можемо, і що з того можна викрутити.
Ми можемо -- любити-пізнавати когось все життя, так щоб кожен день цікаво, і кожен день якась нова грань тієї людини відкривалася. Можемо не губити себе, почувати себе вільними наче діти, навіть в 50 років (наступний пост буде про те). Можемо здійснювати усі свої бажання і мрії. Ми таки правда можемо здійснювати усі свої мрії. Можемо навчати інших після того, як зрозуміли щось самі, робити красиві речі, робити так, щоб дорогі нам люди посміхалися. Можемо рухатися на крок попереду планети всієї і рухати вперед планету. Мандрувати -- світом і світами. Дружити, закохуватись, посміхатись, ділитися радістю. Але для того всього треба старатися і вірити.

От сіла подумати, чого ж ми не можемо -- і в голову навіть не приходить. Скоріше ми просто зациклюємося, неправильно формулюємо те, що хочемо, і в результаті просто не можемо довести неправильно сформульовану теорему.

Здається я таки мудрію) Хоча всі думки до мене приходять, коли я безсоннічаю.
beautifullady22: (читає)
Read more... )
Дуже гарне небо було -- якесь воно цього ранку абсолютно як небо двох світів, спочатку поміж дірявими темними важкими хмарами було видно від світлоголубого до темносинього всі переливи неба, а потім на світло-голубій темні хмари так і залишились а на темносиній стали рожевими, хоч до сходу сонця ще далеко було, а потім ті хмари трохи зсунулися і стало видно Венеру -- і то так несподівано якось сталося -- хоч я знаю, що там має бути зірка -- але от ті хмари розступилися і ніби новий світ побачив, або щось таке, якусь річ, яку твоя свідомість хоче назвати чудом, бонусом від неба чи стихій -- наче діалог, звернутий до тебе звідкись зверху, щоб знати, що звідти зверху ще хочуть з тобою поговорити
Но кто знает, чем обернутся
Холода и потери
Для того, кто умел верить?
И кто знает, когда над водою
Взойдёт голубая звезда
Для того, кто умел ждать?


Read more... )

Profile

beautifullady22: (Default)
beautifullady22

June 2014

S M T W T F S
1234567
89101112 1314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

  • Style: Caturday - Grey Tabby for Heads Up by momijizuakmori

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 10:34 pm
Powered by Dreamwidth Studios