beautifullady22: (Default)
розвіртуалилася з [livejournal.com profile] soul_v [livejournal.com profile] schaslyvyj та Оленкою. Вони мега класнючі та позитивні!!!) Дякую за компанію

Несподівано для себе зрозуміла, що мешканці сходу та півдня більші патріоти, ніж мешканці заходу. Для нас бути патріотом це звично, буденно, як зранку кави попити. А вони переживають свою ідентичність кожен день як вперше, там це небезпечно, там для цього потрібно більше і сміливості, і впертості. А після сьогоднішніх сумних новин з Одеси хочеться тільки сказати Одесити тримайтеся, ми з вами...
Яка ж кара має чекати на того, хто натравив одних на одних людей, які досі жили мирно і про політику не задумувались... Хто сіє вітер -- пожне бурю...
beautifullady22: (Default)
Вперше алкоголь я спробувала в віці 3 роки. Да. Якось до нас прийшли гості, вони пили пиво, ну а я сьорбала компот і думала, як воно несправедливо все на світі. Потім гості почали розходитися, батьки пішли їх провести, а я позливала те пиво з кількох келихів в один (там вийшло може десь чайна ложка), але так швидко квапилася випити,поки батьки не повернулися, що воно мені пішло не в те горло і я дико закашлялася. І чомусь подумала, що то так неприємно тому, що то пиво таке погане, а не через те, що поперхнулася. І була переконана, що пиво погане, аж поки не поступила в університет, да...

А коли ви вперше спробували алкоголь і що про нього подумали?)
beautifullady22: (Default)
Чи думала Росія, в якої завжди слова "німець" і "фашист" були лайкою на генетичному рівні, що Германія виявиться єдиною країною, що її захищатиме?

Мені стає спокійніше коли дивлюся виступи військових. От вони єдині вселяють довіру і впевненість, бо все інше просто говорильня. А ще мене заспокоює вязання. Бо голова вже просто навіть на слух не сприймає інформацію. Голоси лунають, але зміст за цілий день вже перестаю розрізняти. Я вяжу довгий-довгий безконечний шарф. То я його так називаю -- Безконечний Шарф. Білого кольору. Кольору миру. Деколи здається, що все закінчиться, коли я його довяжу...

Думаю те що зараз відбувається відкрило нам очі на багато що з того, що і так було неладно, просто ніхто на це уваги не звертав. І буде чим зайнятися, коли все закінчиться.

Ми побачили, як погано живеться без міліції, хоча постійно нарікали на деякі гммм... недоліки її служби. Недоліки звісно треба буде усунути, але що вона потрібна, ми тепер бачимо. Хоча в мене особисто більше довіри викликають оті велопатрулі в місті. Бачу -- і зразу заспокоююсь. Думаю на майбутнє треба таки відновити оте, що раніше самі громадяни патрулювали міста -- отих дружинників. Тільки назву їм іншу придумати))

Ми побачили, в якому стані армія. Ну може хтось і раніше знав про ситуацію в армії, але я особисто ні. Аж тепер. І знову ж таки -- треба кинути сили і ресурси на те, щоб зробити армію боєздатною і сучасною. І молімося, щоб у нас було на це достатньо часу, бо не хочу пророкувати, але мені здається, що вона нам в майбутньому згодиться ще. Заодно можна переглянути харківські угоди під шумок, хоч це з розряду малоймовірного. І тойво -- пора вже самим гарантами бути, а не від когось щось чекати.

І взагалі -- ми дуже цінували мирне життя і його можливості? А воно було. Ну, дасть Бог і далі буде.

і так багато в чому. Але мені здається процес пішов, при тому він хочемо ми чи не хочемо настільки сильний, що зараз простіше розвиватися ніж деградувати. В людях прокинулася згуртованість і совість. Це теж тішить дуже.
beautifullady22: (одолень-трава)
Повертаюся пізно додому. Біля мого будинку горить в пластиковій пляшці товста свічка. І вона горітиме до ранку. А поки горітиме, є надія, що ще не згасло життя. Не знаю, хто з мешканців поставив. Але отак -- кожен що може і головне робити щось, що не давало б забувати.

Дивлюся еспресо і громадське. бачила, як з профспілок з вогню рятувалися люди. Це реально страшно. По областях захоплюють і палять всі установи. В країні вже війна. скільки можна на це очі закривати -- нічого назад не повернеться. Тисячі поранених. І от щойно там виступав один священник. Голос втомленої до краю людини, яка тримається, мабуть, на одній лише силі волі. І він говорив стільки мудрих речей. Я поки почала писати -- забула. Шкода, бо це були дуже гарні слова. "Якби я казав щось інакше -- виженіть мене звідси...
Нічна тьма є короткою, але чекає день, Світло Боже і воно нам поможе."
beautifullady22: (Default)
Паралельно щось говорить комп і чую як хтось кашляє так, що мало не задихається.
Вибігаю з кімнати, паралельно згадуючи, про що нас навчили на трьох заняттях в Червоному Хресті:
-- Хто то кашляв?
-- Мама: я
-- я: ти ще жива?
-- м.: так
-- я: точно?
-- м.: !!!

)))

але насправді мені дофігіща стало страшно. може тому, що кожного дня дізнаюся, как страшно жить скільки всього з людиною може трапитись, а може просто бо батьки вже старші.

а ще, ну то вже ніяк не повязано, просто щоб лишній пост не писати -- останнім часом відбулася якась нова переоцінка цінностей. знов багато чого з того що важливо стало не важливо. яка це все суєта суєт, думаю собі я)) дуже важливим став мій час. не в плані таймменеджменту. а в якості. нехай то навіть якась рутинна справа - хочеться робити її з приємним настроєм, а не механічно. знов почало гостро чутися що справжнє, а що не має ніякого значення.

те, що важливо до суєти суєт я б сказала 20:80.
beautifullady22: (Default)
Червоний Хрест відіграв в моїй родині певне значення ще багато років тому))) Моя прабабуся, закінчивши відповідні курси сестер милосердя перед Першою Світовою, познайомилася в госпіталі з моїм прадідусем. Час від часу я зустрічала волонтерів або на прощах, або на якихось заходах, і собі хотілося, але потім забувалося та й усе. Тож коли дізналася, що проводитимуть заняття для блогерів, то вирішила, що піду.

Поки що тілько два заняття були (всього 5), і там я знову відчула себе студенткою в повному розумінні слова, бо я вже давно так не сміялася, як там. На першому занятті вчили як допомогти людині перед приїздом швидкої, на другому, що робити, коли хтось вдавиться і як рятуватися при укусах різних ядовитих істот. Але краще дивіться, щоб вони вас не кусали, бо з вакциною «в стране напряженка». А вчора, коли вчилися видаляти сторонні предмети з дихальних шляхів, в процесі того, як мені надавали допомогу, на мене така ржака напала (там маніпуляції такі що лоскотно). Одним словом -- розсмішіть потерпілого і він сам прийде до тями.

Я правда думала, що вчитимуть як різати, зашивати і все таке, але тут більше вчать, як зберегти людині життя, дочекавшись швидкої. Правда я вже знаю, як робити трахеотомію, а викладачка обіцяла навчити уколи в вену і зашивати рани. Ну я їй цілий довгий список написала, що би хотіла навчитися, не знаю, що з того вона розкаже. Але мені ще стільки всього хочеться не тільки дізнатись, а попробувати. От на тих заняттях відчуваю себе студентом-медиком))

Поки що найважче з усього -- то надавати допомогу малим дітям. Бо вони маленькі, реально страшно. А от дорослих лупити не страшно))

beautifullady22: (Default)
Щойно Роман Скрипін сказав, що ефір громадського зараз дивлюся я і ще 37 з хвостиком тисяч. Вони ще в студії сперечаються, продовжувати ефір чи вимикатися і вирішили продовжувати, але краще пішли б поспали, бо вже говорити геть не годні. Ледве чутні голоси надзвичайно втомлених людей... але завдяки їм не сплять тисячі інших. От думаю скільки людей по країні зараз не спить... Хтось дивиться новини, хтось переживає за рідних, котрі не вдома, хтось тримає оборону на майдані. Військові точно не сплять, не сплять люди, які пильнують військових, мені от цікаво -- чи спить Янукович?.... я б сказала найнапруженіша ніч за всі часи майдану.

На сьогодні мені приснився дивний сон -- що я фотокор в гарячій точці, і коли оголошують черговий наступ, всі журналісти відходять, а я і ще один фотограф залишаємось, робимо ще по одному кадру і він мне просто силою звідти тягне. фотограф був симпатичний) а дивлячись тв після обіду я подумала "які знайомі кадри".
beautifullady22: (Default)
Ось і перший день нового року. Хочеться, щоб рік і справді був новий, щоб в ньому вдавалося, встигалося і малося сили на все, що не встигли, але дуже хотіли в році минулому.

Собі особисто я б ще побажала менше дратуватися через дрібниці, і менше звертатит увагу на все, що мене стримує. Робити так, як прийшла перша думка, а не обдумувати довго. Ну і перш ніж щось критикувати, згадати що треба бути вдячною за все, що в мене є.

Скільки салютів, скільки було цієї ночі, я ще не памятаю. І коли минулого року вони мене дратували, бо не давали спати, то цього я їм тішилась, ніби вони спеціально були влаштовані для мене. Не знала в який бік головою крутити, щоб всі подивитися. І в якийсь момент подумалось, що все оте бахкання і миготіння -- то наче символічне відганяння всяких неприємностей і невдач з цілого міста.

"Щастя!" співали маленькі різнокольорові вогники, якими розцвітало нічне місто, "щастя!" мерехтіли їм у відповідь зорі, "щастя!" бахкали і свистіли петарди і хлопавки, відсвічувалися у вікнах кольоровими зблисками, розрізали небо вогняними лініями.

Щастя вам в Новому Році!)
beautifullady22: (Default)
Карта львівської області в мене з блискучого і шурхотящого паперу. І я її розгортаю не так порозглядати, як пошурхотіти))) ну і заодно дивлюся і читаю, і планую. От з тієї ж карти дізналася, що Львів теж входить в золоту підкову. А я думала що золота підкова навколо Львова) Егоцентризм, да)

Ще я випадково винайшла новий бутерброд, за смаком нагадує гамбургер. Мастите чорний хлібчик майонезом, на одну половинку кладете запечене м'яско або салко, на другу шматочки квашеного огірка, скаладаєте докупи -- вуаля)

сусід в електричці навчив мене табличку множення на пальцях) я взагалі люблю, коли трапляються розговірливі попутчики. бо тоді не треба говорити, можна тільки посміхатися, кивати, час від часу щось перепитувати.

Коли починаєш щось вивчати, одразу з'являються люди, які вивчають щось подібне. Або просто згадують щось, потрібне тобі. Світ змовляється щоб допомогти, ага.

А ще в мандрівках з'являються персонажі для майбутніх казок. Я просто дивлюся, або слухаю, і бачу якихось кілька яскравих моментів. А потім додумую-додумую, і вже з'являється персонаж. Вже маю 4 для своїх казок, залишилося ще 5 знайти. І ще треба навчитися вплітати в сюжет якийсь виховний момент))
beautifullady22: (Default)
От сьогодні я нарешті задоволена! Сьогодні було реально багато людей. Молодці. І хоч ця революція набагато тихіша за попередню, але вона з кожним днем набирає сили. І крім того вона ще й веселіша якась. І люди такі класні!!! От просто ходиш-бродиш в натовпі -- всі посміхаються і аж обняти хочеться. Звідти просто неможливо піти. Хочеться ходити, дивитися і посміхатися їм у відповідь. Я приходжу кожного вечора додому голодна і замерзла і посміхаюся. От цілий вечір сиджу біля компа і посміхаюся.

Міста, а у вас як? Стоїте?



Read more... )
beautifullady22: (Default)
Євромайдан стоїть, танцює, співає і вірить... По ходу це серйозніше і надовше, ніж мені здавалося спершу. Та й ніж всім здавалося, зрештою)





beautifullady22: (Default)


Я от сьогодні подумала, що найкращі і об'єднані ми тоді, коли якась революція або снігопад, як от цьогоріч навесні. В інші часи я просто не памятаю, щоб люди посміхалися один одному і навіть чулося, що раді бачити навколо себе просто незнайомих оточуючих, а не так, що всі всім заважають, як завжди. Коли пішла на майдан, думала буде більше молоді. А було десь 50/50. І при тому в мене враження склалося, що от ті люди, яким по 40-50-60 більше здатні зробити, довше простояти, ніж та молодь, що там була. І вони якраз найбільше заслуговують Європу. Вони ще пам'ятають радянські часи, вони пережили 90-і, а теперішні студенти 90-і мало пам'ятають, а совка вже не застали (на щастя). І для людей старшого покоління "Європа" то зовсім інше, ніж для молоді. Для молодих вона красиве життя з обкладинки і можливість зробити круту кар'єру. Для старших -- воля думати, робити, що вважаєш за потрібне, навіть просто вільно дихати. Я не кажу про всіх і нікого не хочу образити. Може я погано теперішню молодь знаю.

Ще є ряд людей, що виходить на площі не так "за Європу", як "щоб не потрапити до Азії". І вони якраз ті, кого не можна упускати якоюсь нерішучістю чи неправильними діями. Коли увечері дивилася в новинах про Київ -- там справді складається враження, що щось робиться. А в нас площа перед Франком чи перед Шевченком -- хіба то багато? На рок-концерти і то більше народу ходить. Одним словом я очікувала більшого, справді. Так що народ -- висовуйтеся з дому. Дівчата, йдіть на майдан -- там гарні хлопці. Хлопці, йдіть на майдан -- там гарні дівчата))

Read more... )
beautifullady22: (Default)
От коли стається щось таке значуще, як то в нас кажуть суспільно-резонансне, я набираю в пошуковику і мені видає все, що пов'язано з тією новиною. І переважно перші уніан, кореспондент, тсн, ДТ. Сьогодні набрала "євромайдан" і "евромайдан". В числі перших Ліганет, сегодня, главред і тсн. Коли додала хештег, на другому місці став уніан в українському випадку, в російськомовному взагалі якийсь гламурчік.точка.нет в першій десятці. Сумно. Бо більшість людей читає інфу як вона їм випадає в пошуковику, а не зі спеціальних новинних сайтів. Це якщо про гугель.

Яндекс у випадку з хештегом російською видає на першому місці яндекс новини, потім ту ж лігунет, на 8 місці уніан, українською -- твіттер, контакт, тсн. Без тегів українською яндекс новини, українська правда, контакт, тсн, тві, російською -- той самий порядок, що і тією ж мовою з хештегом.

Капец -- я далі то аналізую? Ото старі звички живучі) Це ще добре, що в мене зараз немає часу шуршати хто що написав і хто в кого списав))

Якщо по суті -- без Європи буде жопа. (Навіть в риму сказала, треба ж.) Тому що поїхати туди просто так, оформивши всі необхідні документи, стане ще важче, ніж оформити угорську візу. Ну і не тільки тому, звісно.
beautifullady22: (Default)
Утром деньги, вечером стулья...

Ситуація така -- вивести вебмані в гривневій валюті на пластикову картку, як я то робила раніше не можу, бо 60 млн гривень на рахунках тисяч людей оштрафовано ще влітку (чомусь то тільки на Україні і чомусь то мен не дивує) Зробила собі доларову картку, думаю. спробую, може хоч в доларах виведу. Але, щоб прикрутити доларову картку, воно в мене запросило копії паспорта. Ну, надіслала ті копії, і приходить повідомлення, що не можемо ідентифікувати ваш паспорт, бо дані, коли ви заповнювали персональний атестат (там видає) написані латиницею (приписки, що треба писати тільки кирилицею ніде не було, а то б я побачила) а в паспорті фіо написане кирилицею. Відредагувати зараз я нічого не можу, бо редагувати можна все, крім фіо (щоб захиститися від злісних порушників, як вони кажуть). Написала їм листа, вони поставили його в чергу на розгляд.

Питання до тих, хто користується веб мані. Може вам все-таки вдалося останнім часом (з літа) вивести гривні? Може можна перекинути гроші з веб мані на якусь іншу платіжну систему, а тоді вже звідти вивести на картку - яка тоді система надійна і яка там процедура? І що взагалі порадите. Я в інтернеті знайшла якісь начебто офіційні представництва, але там кажуть комісія 5%, гроші треба віддавати при особистій зустрічі, (вказано, що спосіб розрахунку особиста зустріч) ще заплатити їм 1 долар(?). адреси ніякого офісу там немає, тільки вказаний телефон, за яким треба дзвонити і про ту зустріч домовлятися. Дивно воно виглядає і довіри не викликає зовсім.

Бо в гаманці залишилося 150 грн, гроші з рахунків зняти не можу, нову роботу не роблю, бо взагалі не знаю, чи ті гроші зможу отримати. і таке. грусть-пєчяль.
beautifullady22: (Default)
Один з моїх особистих лайфхаків -- купувати квиток на тролейбус і сідати під самісіньким компостером. І дивитися -- якщо заходить хтось на вигляд як контролер, компостувати. Але ці редіски косять під звичайних мешканців (тому будьте обережні) і от їду я серед тижня, квиток тримаю незакомпастований, і бачу що мирна ніби тітка перетворюється на контролершу (я к в фільмі жахів))) -- і от вона до мене підходить а я в неї перед носом гордо -- тиць! квиток у компостер))) вона мені щось там плете про штраф, кличе свого дядька -- щоб він виписував, я плету історію що дві зупинки тіко їду, весь прикол був в тому. що вони мене зловили якраз перед тим, як мені треба було виходити, то я собі встала та й пішла. думаю все ж вони не мали права мене штрафувати, бо на руках був закомпастований квиток. от якби взагалі ніякого не було

а вчора їду з концерту домів, дістаю гроші щоб купити квиток, а водій в трамваї мені каже -- заберіть, зараз і так на лінії нікого нема)))
очевидно я щось хороше зробила, тільки поки що не знаю що)

Simple

Sep. 9th, 2013 01:22 pm
beautifullady22: (Default)
Это просто удивительно, какое огромное наслаждение можно получать почти от всего, что существует в жизни. Нет ничего упоительнее, чем принимать и любить все сущее. Можно получать удовольствие почти от любой пищи и любого образа жизни: деревенской тиши, собак, проселочных дорог; от города, шума, толпы, грохота машин. В одном случае вас ждет покой, возможность читать, вязать, вышивать и ухаживать за растениями. В другом – театры, картинные галереи, хорошие концерты и встречи с друзьями, которых иначе вы видели бы редко. Я счастлива сказать, что люблю почти все. (с)
beautifullady22: (ліхтар)
Знайшла сьогодні на нозі кліща. Де взяла -- уму нєпостіжимо. Методом шуршання в інтернеті вияснила, що то собачий кліщ ( з сірою дупкою). Коричневі -- то лісові кліщі. Ну помастила олією. Почекала-почекала. Потім знову помастила. Але він живучий, а я не хотіла довше чекати, бо боялася, щоб він вглиб не заповз. Отож -- взяла і викрутила. Правда за годинниковою стрілкою. Тягнувся він важко, витягнувся зі звуком, ніби щось відривається. Але кажуть, що так має бути. Сиджу і думаю чи всього його витягла. Ну але він разом з носиком витягся. Поставила в баночку, сховала в холодильник))) Полізла читати все про кліщів.

Так от -- мастять його олією не тільки для того, щоб він задихнувся, а ще й для того, що олія його мязи розслабляє і він тоді вже не сопротівляється. З того всього зрозуміла, що коли він вже насмоктався, то треба бігти до лікаря. А коли тільки вкусив, можна пробувати і самому. А, до речі, мене вкусила мужская особь. Вони довші і худіші. Ну... він мене в таке місце на нозі вкусив, яке мякеньке, смачненьке і яке й чоловіки люблять кусати, тому в то я повірю)) Чого викручувати а не просто видьоргувати -- бо він коли присмоктується, то вкручується. По ходу і правда треба викручувати проти годинникової стрілки. Ну я викрутила за. Олією мастять на 10-15 хв. Або можна вазеліном чи кремом -- щоб жир був густий і плотний. Якщо залишився хоботок (маленька чорна цятка) то треба виковиряти його стерильною голкою.

А далі спостерігати за станом організму. По ходу коли почервоніння і свербіж на місці укусу не проходять -- тоді вже варто приглядатися далі. До речі вони кусають з травня до середини липня і потім ще у вересні. Мій якийсь нетиповий -- несвоєврємєнно зголоднів))

Не поспішайте позбутися витягнутого кліща. Його необхідно помістити в герметичну посуд, а потім віддати на аналіз або відразу ж, або при виявленні перших симптомів нездужання. Інкубаційний період для бореліозу становить 21 день, а для енфецаліта — 30 днів.Якщо протягом цього часу ви не спостерігаєте ні безсимптомного підвищення температури тіла, ні почервоніння і набряків шкірних покривів, все в порядку. Хорошим знаком є ​​і зникнення слідів укусу на 2-3 день після вилучення кліща.

Якщо ж вам пощастило менше і ви спостерігаєте погіршення здоров’я після укусу кліща, не зволікайте зі зверненням до інфекціоніста. Забір крові на аналіз не має сенсу проводити в перші дні після укусу, це потрібно зробити або через тиждень-другий, або вже при перших симптомах захворювання.
каже нам сайт http://ukrhealth.net/yakshho-vkusyv-lisovyj-klisch/

Отака то фігня, малята. Остерігайтеся кліщів. Тато в мене спец по них, то він сказав, що якщо там навіть шматок кліща залишився, то він всеодно вилізе, бо "тебе навіть кліщ не витримає, бо з тобою вжитися ціла проблема" ))) будемо сподіватися, що тато правий.
beautifullady22: (пляж)
Я подумаю об этом завтра (с)
Скарлетт О'Хара


Останнім часом я багато всього обдумувала, бо треба було. І думала-думала, намагалася правильне рішення знайти, щоб добре для всіх
Я вже не можу думати. Враховуючи скільки часу і по скільки на день я цим займаюся. Моя голова цього всього не вміщає. І я буду рішення приймати швидко. А напартачу -- то матиму більше часу виправити)) Врешті-решт живемо ми тоді коли живемо, а не коли думаємо. І я була щаслива коли щось робила або була щаслива, а не коли думала. То навіщо думати?) Не хочу скільки думати -- хочу щоб швидко, яскраво і на всі сто.
beautifullady22: (одолень-трава)
От коли кажуть -- давай все забудемо і почнемо з чистого аркуша. Почати то ви можете і забути теж, але ви ж вже змінитесь під впливом думок і здобутого досвіду. То ж щось приблизно схоже на двічі в одну річку не ввійдеш. На того, хто ввійде другий раз, тектимуть вже зовсім інші води.

А ви як думаєте? Можна розпочати все з чистого аркуша?

Profile

beautifullady22: (Default)
beautifullady22

June 2014

S M T W T F S
1234567
89101112 1314
15161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

  • Style: Caturday - Grey Tabby for Heads Up by momijizuakmori

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 10:43 pm
Powered by Dreamwidth Studios