she, who broke the circle

Я знаю, хто може примирити між собою мешканців сусідніх районів (міста), які часто виясняють, хто крутіший. Ви не повірите -- москалі!
десь по 12, чую, як молода компанія співає гімн, ну думаю -- останній дзвоник і все таке. А під моїм будинком, як ви вже знаєте, є дитячий садок. Там вечорами тусується своя компанія -- місцеві. А ті що співають, минають той садок і от дівки з садка починають верещати, типу як на концерті. То вони хотіли для підтримки, але ті хто співали подумали що на них наїжджають і до тих в садку "Закрий рота" звідти їм "Сама закрий" аж поки якийсь хлопець не догадався крикнути "Слава Україні!" тут вони почали кричати один одному гасла і настрій у всіх покращився. далі компанія пострибала під вигуки "Хто не скаче -- той москаль!" В мене настрій теж покращився. Українці прекрасні! Принаймі діти в нас ростуть свідомі.

Я собі тихо-мирно засинала під спалахи грози, аж тут мене розбудили голоси під балконом. думала перше що пяні, але по-перше пізно, по друге вони пяні але... культурні, обговорювали Україну і її майбутнє. Але дуууже голосно. І вирішували до кого йти ночувати. Не витримала -- виглянула. Двоє чоловіків в світлих штанах і сорочках, і жінка в довгому світлому платті. Я подумала -- члени якоїсь комісії підрахувади бюлетені.))) І от вони довго стояли говорили, вияснили, що та тітка Степанівна. А потім вони вирішили, що їм ще мало і пішли шукати ще алкоголь))

В мене нарешті настав спокій. Тому що за цю зиму я скільки новин передивилася. як ніколи досі. А тут щось раптом як клацнуло -- все, не треба більше дивитися новин. Якесь відчуття, що все буде добре.

Але в мене залишаються декілька питань

Чи живий ще янукович і коли ми його побачимо? шо буде з його сімєю?
А ті всі його приближені, що тікали з валізами грошей взимку -- вони коли небудь повернуться, в рузшук їх оголосять?
чи буде третій майдан (я думаю що буде) -- я не нагнітаю, просто кажу що отак думаю
коли ми повернемо крим? (я думаю що в часи третього майдану)
як буде юлька далі зберігати лице в політиці
що робити з сепаратистами -- який є світовий прецедент? всіх їх пробачати чи що?
чи (на перспективу) українці і росіяни будуть колись братами?))) бо досі вони ніколи не були. і не будуть думаю.... бачу в однокласниках фото як дітей (2-3р)одягають в військову форму і чіпляють їм колорадські стрічки. думаю то фото зі сходу або з криму. навіть якщо вони вважають себе росіянами -- що, військова форма то їх національний костюм? а ми своїх дітей вдягаємо у вишиванки... мабуть точно вишиванка і військова форма з колорадською стрічкою ніколи братами не будуть... але от цікаво, як ті діти років черех 20 порозуміються. та й чи порозуміються...

Просте і притомне відео, як плести жгути

Щоб відволікти вас і себе від всього, показую вам фото красивої їжі

Булочки з корицею -- це асоціація зі студентськими роками. От тільки чую про ті булочки -- зразу згадую велику перерву))) Ну тільки тут я їх постаралася зробити красивими



Аджарський хачапурі. Рецепт дивилася в інтернеті. Дууууууже смачно, ммм. І ситно. Я один ледве осилила.



а наступним постом я розповім як завершила свій гештальт в області кулінарії ще з 5 років десь...

Треба трохи і від новин відпочити. З Одеси телефоном сказали, що на вулицях спокійно, то я заспокоїлась, бо 2 дні не могла додзвонитися. А це перше травня, найкраший день з травневих вихідних. Напевно коли настає війна, в мирне життя просто ніхто не вірить. Воно здається казкою, чимось таким, про що розповідають, щоб задурити себе -- от як знеболювальне прийняти. Але ті казки існують якраз для того, щоб не здуріти в тому всьому, що навколо. Щоб не забувати, хто ти -- бо забувши, одразу перетворюєшся на них. Все -- далі без слів, просто фото.

( Read more... )

розвіртуалилася з soul_v schaslyvyj та Оленкою. Вони мега класнючі та позитивні!!!) Дякую за компанію

Несподівано для себе зрозуміла, що мешканці сходу та півдня більші патріоти, ніж мешканці заходу. Для нас бути патріотом це звично, буденно, як зранку кави попити. А вони переживають свою ідентичність кожен день як вперше, там це небезпечно, там для цього потрібно більше і сміливості, і впертості. А після сьогоднішніх сумних новин з Одеси хочеться тільки сказати Одесити тримайтеся, ми з вами...
Яка ж кара має чекати на того, хто натравив одних на одних людей, які досі жили мирно і про політику не задумувались... Хто сіє вітер -- пожне бурю...

Думаю в післявеликодні дні якраз хороший час для такого запису.
Минулої осені побувала в Чорткові, але про саме місто і його замок іншим постом, а зараз розповім про церкву, яка мене вразила, бо такої гарної я ще не бачила, якщо не рахувати Лавру



( Read more... )

Спершу думала, що то мені здається, але з кожним разом все частіше помічаю. От якщо хто знає, що таке електрофорез (процедура, коли до тебе дротики приєднують, щоб легенько струмом стимулювати певні ділянки тіла) то таке саме відчуття.
В когось таке було, може таке бути, чи то мені здається? (Але мені не здається)
І якщо так постійно буде -- воно на щось шкодить, чи можна отак довго ним користуватися і нічого?

Мені подобаються старі фотоальбоми. І в когось дивитися і свої переглядати. То зовсім інше відчуття, отой твердий картон, справжні фото, які пахнуть хімікатами, їх можна потримати в руках і вони наче теплі й живі. Цифрове фото зовсім не те. Альбом на колінах важкий і тому реальний. І здається що всі ті зображення будуть з тобою довго. А фото у компютері -- дуже мимобіжні.

В мене є декілька картонних, бо оті коли запихаєш фото в целофанові кишеньки то вже не те. Цікаво, чи зараз їх десь продають.

А ви маєте такі альбоми?

Поливаний Понеділок сиділа дома, то хоч до фоток добралася.

Цього разу гостей запрошував ботанічний сад на Кирила і Мефодія. Сюди теж пускають тільки на дні відкритих дверей, і еа відміну від того, що на Черемшини, у ньому немає лавочок щоб посидіти. А постійно ходити там важко.

( Read more... )

на цьому все. наступна частина буде про теплиці